Вийшов друком заключний том трилогії оповідань та розповідей, написаних військовими, добровольцями, волонтерами. Як і в попередніх збірках, автори не тільки сказали своє слово про те, що бачили, пережили на дорогах війни, але й поділилися думками, емоціями та почуттями, тим, що відчули та чим прониклися. Історії різні, бо розказані різними людьми протягом різного проміжку часу, але кожна торкне душу читача. У більшості оповідки сумні, трагічні (саме слово «війна» як гостре лезо), але поруч з ними є смішні та навіть романтичні, деякі з гострим слівцем, але правдиві.
Серед співавторів з Тернопільщини – Ірина Скасків, героями якої є військовослужбовці 44 оабр, з якими разом служила. Жінка розповіла, що хотіла донести читачам про те, що і під час служби в зоні проведення АТО є місце добрим теплим почуттям. Також в третьому томі опубліковано твори волонтерів Олени Макарчук, Надії Крайнюк, бійців Віталія Запєки, Миколи Поровського, Дениса Гордєєва, Івана Коломійця, Валерія Пузіка.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Читаючи збірку, розумієш – завдяки небайдужим серцям Україні – бути! Але кожен має усвідомити, що повинен стати на захист своєї країни: чи то волонтерською допомогою, чи просто сумлінною працею кожен на своєму місці, свідомою громадянською позицією . Як влучно сказав редактор збірок, ідейник та співавтор цього унікального літературного проекту Василь Піддубний, придбавши та читаючи книги про війну , читач також робить внесок в перемогу у війні інформаційній, стає пліч-о-пліч з автором.
Поза сумнівом, проект «Слово про війну» надзвичайно важливий та потрібний . Три томи протягом року – плідний результат. В мережі «Фейсбук» функціонує група з такою ж назвою «Слово про війну», де охочі діляться відгуками, висвітлюється вся необхідна та тематична інформація. Замовити книги можна у співавторів та редактора через фейсбук.
Хочеться подякувати усім, хто долучився до проекту, створив можливість людям почути/прочитати слово про війну, знайти відповіді на багато запитань, усвідомити та зрозуміти глибше, що відбувається, перейнятися почуттями та долями інших, донести нащадкам. Нехай наступні покоління знають, що таке війна лише із закарбованого слова на папері та свято бережуть пам’ять про українських героїв.
