Після сумних подій 2013-2014 рр. і подальшого військового протистояння на сході України суттєво змінилися реалії у нашій державі. Люди пересвідчилися у недружності «східного сусіда», а також зрозуміли його наміри як у політиці, так і в церковних справах. Тож Українській православній церкві Московського патріархату стало набагато важче втримувати віруючих у своєму полі. Багато релігійних громад вирішили змінити канонічне підпорядкування. Законодавчі норми, що тоді діяли, не давали людям чіткого бачення, як можна реалізувати свої наміри. Тому більшість діяла так, як вважала за краще. Зазвичай у селах відбувалися збори вірян. Там вони більшістю голосів і приймали рішення про зміну підпорядкування на Київський патріархат чи на іншу Церкву. Причому у кожній релігійній громаді це робили по-своєму, а згодом несли документи на реєстрацію до обласної держадміністрації. Щоб загальмувати цей процес, представники УПЦ МП почали ініціювати судові справи. Ситуація ускладнилася.
Згодом сталася історична подія – утворилася єдина Українська православна церква (УПЦ). Після надання їй Томосу про автокефалію, із 15 грудня у 2018 р., виникла необхідність усунути всі спірні моменти, адже змінити підпорядкування хотіли все більше і більше громад. Тому зміни до Закону, внесені у кінці 2018-на початку 2019 р., стосувалися врегулювання порядку внесення змін до статутів релігійних громад тощо. І ці новації дали змогу людям безперешкодно реалізовувати своє право на підпорядковування громади.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
До речі, законотворці врегулювали і майнові питання. Так, усе майно, яким володіла релігійна громада, і після зміни підпорядкування має залишатися у її власності. Уточню, релігійна громада – це не кабінет чи офіс. Це – сукупність людей, які проживають у тому чи іншому населеному пункті і відвідують церкву. Відповідно, протягом багатьох років ці віряни вкладають власні кошти у розбудову храму. Тож, якщо вони раптом вирішують змінити підпорядкування, то, відповідно, за ними залишається і майно. Ті ж, хто не згоден із думкою більшості, можуть створити свою релігійну громаду із підпорядкуванням до тих релігійних центрів, які не заборонені в Україні. Оскільки вони теж брали участь у розбудові культової споруди, то мають право укласти договір із метою використання майна, набутого релігійною громадою. Одним із варіантів врегулювання цього питання є, наприклад, почергові богослужіння.
