«Арсен Вікарук. Літературний портрет» – книгу з такою назвою презентував її автор доктор мистецтвознавства, професор ТНПУ Олег Смоляк. Подія відбулася під час засідання літературного об’єднання при Тернопільській обласній організації Національної спілки письменників України.
Це літературознавчий аналіз віршів, опублікованих Арсеном Вікаруком у різних поетичних збірках упродовж 2007-2018 роках. Зазвичай, у літературу приходять у першій половині життя. Однак не в цьому випадку. Арсена Вікарука захопило і «прорвало» у… сімдесят. «Муза причащає свого улюбленця не тоді, коли він цього хоче, а коли Всевишній покладе на нього перст й покличе в дорогу осягати еверести Мельпомени й покриє омофором творчої снаги. А в нього таїться великий її запас, пронизаний творчим благородством» – йдеться у передмові до згаданої літературної розвідки. Філософські, інтимні, громадянські та гумористичні – це основні теми творів згаданого поета. Останнім часом Вікарук експериментує у жанрі ронделя.
Перегляньте також:
- Підприємці з Тернопільщини підозрюються у переправі чоловіків закордон
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
За короткий творчий шлях поетичний здобуток Арсена Вікарука викликає повагу – вісім книг: «Межа», «Занедбаний сад», «Вічне і тлінне», «П’ята Ахілла», «Листи без зворотної адреси», «Пільгові зуби», «Тайни роздоріж», «Елегія осені». Ось як про нього відгукується Олег Смоляк: «Арсен Вікарук оперує поетичною формою, доволі складною і еквілібристичною, що здатна найглибше зануритися в таїну прожитого поетом життя й віддзеркалити його засобами художнього слова. Поета хвилює тема неоголошеної російсько-української війни, соціальна тема, тема людського перебування за межею вічності та сповіді перед самим собою. Ці дилеми може порушувати лише людина з великим життєвим досвідом і вмінням віршувати яким і є Арсен Вікарук».
