Минуло два роки відтоді як на війні загинув молодший сержант Ярослав Смолінський. Він – уродженець села Дітківці Зборівського району. Поминальні заходи за полеглим героєм пройшли у рідному селі та школі, де він навчався. Рідні з глибоким сумом згадують Ярослава. Кажуть, два роки минуло, а й досі болить.
– Й досі не можу повірити, що немає Ярослава. Він єдиний син, ще маємо трьох доньок,- розповідає мати загиблого героя Люба Смолінська. – Ярослав завжди телефонував, розпитував не скаржився на службу, умови.
Перегляньте також:
- Підприємці з Тернопільщини підозрюються у переправі чоловіків закордон
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
Поминальна служба відбулася у церкві Пресвятої Богородиці. На сільському кладовищі зібралися родичі, односельчани, однокласники, представники місцевої громади, сільський голова Андрій Дядьо, згадали теплими словами юного гвардійця.
– На пам’ятнику наш син зображений веселим та життєрадісним, у гвардійській формі та з автоматом. Саме цією зброєю він боронив Україну в зоні АТО, – з сумом говорить батько Ярослава Василь.
Ярослав Смолінський народився 4 жовтня 1994 року, навчався у Дітковецькій початковій школі та Мшанецькій ЗОШ-І-ІІІ ступенів. Фах столяра набув у Тернопільському ПТУ №10, працював у фірмі « Юнікс». Ярослав проходив дійсну строкову військову службу в Ужгороді, в батальйоні 2-ї Галицької бригади Національної гвардії України. Був нагороджений медаллю «За участь в антитерористичній операції». Загинув гвардії молодший сержант наш земляк 8 травня 2017 року.
У Мшанецькій школі відбувся мітинг-реквієм з приводу відкриття та освяченням меморіальної дошки гвардійця, що захищав цілісність і недоторканість української держави. Після освячення пам’ятної дошки місцевими священиками Василієм та Андрієм, спогадами поділилися вчителька школи Марія Лиса. До меморіальної дошки присутні поклали букети весняних квітів й запалили лампадки. Ведучі учні школи Анастасія Козловська та Сергій Венгер запросили до слова батьків героя. Ярослав та Люба Смолінська висловили вдячність військовим побратимам, педагогічному та учнівському колективу школи представникам районної влади та місцевого самоврядування й усім хто прийшов у той травневий день вшанувати пам’ять їхнього сина. Життя якого було як спалах зорі.
Ярослав БАЧИНСЬКИЙ
