У Борщівському краєзнавчому музеї (у Шевченковій залі) експонується серія літографій «Кобзарі – Гомери України» відомого українського художника-графіка Василя Стецька, уродженця цього краю. Про майстра пензля написано чимало, однак особисто мене найбільше вразила масштабна картина, яку розмістили на першому поверсі, окремішно від усіх решти, навпроти вхідних дверей…
Її назва «Моя Україна в небезпеці». Оформлення незвичне: рамка у вигляді ромба. В центрі – українська дівчина із жовтогарячою стрічкою на голові, довкруж неї – сяючий золотий німб. По контуру аури – ворожі штики, їх безліч. Вони оточили дівчину щільним чорним напівкільцем із ледь помітними цятками триколору. Це символ сучасної України. Вільний простір тільки – вгорі. А там – відкриті небеса і суворий лик Тараса Шевченка. Зображена українська дівчина – це копія однієї з робіт самого Шевченка-художника. Цікава її історія. У 1841 p. ця картина була на академічній виставці в Петербурзі, про що згадує в листі до Шевченка Г. Ф. Квітка-Основ’яненко: «…читав у Литературной газете, що ваша дівчина, що через тин ворожила у циганки, продалась, та й зрадовався, бо я так і надіявся» (лист від 22 листопада 1841 p., «Киевская старина», К., 1900, сентябрь, стор. 298). Придбав її тодішній комендант Петропавловської фортеці І. М. Скобелєв. Вона мала різні назви: «Циганка, що ворожить руській дівчині» (В. Щурат, З життя і творчості Шевченка, Львів, 1914, стор. 8), «Цыганка, гадающая малороссиянке» (И. Айзеншток, Судьба литературного наследства Т. Г. Шевченко, «Литературное наследство», М., 1935, № 19 — 20, стор. 429), «Циганка гадає дівчині» (М. Г. Бурачек, Великий народний художник, Х., 1939, стор. 16 та ін.) та «Девушка гадает у цыганки» (І. Балясний, «Живописная Украина», Альманах Шевченкові, Одеса, 1940, стор. 162).
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Шевченківський образ дівчини – українки пан Василь «запозичив» неспроста, аби у такий спосіб підкреслити невмирущість рідної Вітчизни, ще раз нагадати світові про міцний зв’язок із Пророком українства – Шевченком. Та й сама рамка у вигляді ромба має глибоку символіку. Вона означає невмируще жіноче творче начало, всепоглинаючу материнську любов. А перетин діагоналей будь-якого ромба утворює хрест, що символізує Вічність. Тож кожний, хто переступає поріг Борщівського музею, обов’язково зустрічається поглядом із очима Шевченка, який суворо запитує: «Що доброго зробив ти сьогодні для України?».
Василь Стецько – автор вже згаданого полотна, у 1972 році вступив до Одеського державного художнього училища імені М. Б. Грекова, успішно закінчив. Дипломною станковою роботою було «Джерело». Після того – заочне відділення в Українському поліграфічному інституті ім. Івана Федорова у Львові. Серія літографій «Кобзарі – Гомери України» стала дипломною роботою. Мистець постійно у праці: на Тернопільському художньо-оформлювальному комбінаті, на комбінаті Художнього фонду України. Він автор чисельних талановитих пейзажів, портретів, графічних робіт. Очолює мистецьке об’єднання художників-аматорів «Потік».
