До літа – півмісяця. Вибухнув травень травами, затяжні дощі скупали землю, але тепла весняного і досі чекає і природа, і люди. Прохолода з вулиці, здається, пробралася трохи і в людські душі та стосунки. Виборчі та політичні перипетії також приперчили емоції, але поступово ці пристрасті влягаються. Стихають суперечки, в інтернеті кількість картинок та дописів політичного характеру зменшується, натомість бачимо неймовірно красиві фото розквітлих дерев, домашніх улюбленців, прибраних та затишних куточків природи, що милують око. Як приємно було бачити стрічки соцмереж в День Матері!!! Пости майоріли різнобарв’ям квітів, приємних слів, фото та зворушливих віршів на честь матерів. Було дуже тепло від цього на душі. І це тепло створили ми самі.
То ж давайте надалі дарувати радість один одному, зігріватися добрими думками, ідеями. І не тільки в соцмережах. Навіть посміхнутися навзаєм на вулиці незнайомцю – добрий теплий вчинок. Навіть накрити когось парасолькою та разом послухати мелодію проливного дощу – і почуваєш себе класно.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Скоро літо! Спраглі сонця й тепла, чекаємо його з нетерпінням. Та не просто чекаймо, а творимо гарний настрій. Цей світ на мирних територіях гарний кожної миті, якщо у нас чисті помисли та думки. Ще б війна закінчилася – і більшого щастя не треба.
СВІТЛА, КРАСИ, УСМІШОК УСІМ!!!
Добрих людей на життєвих стежках.
І декілька віршованих рядків для гарного настрою.
***
Затяжні дощі…невгамовні
Відмивають вулиці, сквери,
А мої думки…невимовні
Залишають слід на папері.
За вікном звучить гучно злива,
У душі напнулися струни,
В добрих спогадах- я щаслива,
В добрих намірах – хай фортунить!
Затяжні дощі – сумні трішки,
Та у відчай щоб не впадати,
Треба СВІТЛА, КРАСИ Й УСМІШКИ-
Такі щастя координати!!!
***
Є люди, з якими теплішає,
Незгод, суму хмари зникають,
Любов до життя стає більшою,
І квіти в душі розквітають.
Є люди, як сонячні промені,
До серця струн вміють торкнутись.
Їх хочеться бачити знов мені,
І лагідно їм усміхнутись.
