«Пташиний ранок», «Матусина веселка», «Ось такі пригоди у саду і на городі», «Листівки Миколаю» – об’єднались і зустрілися в одній книжці під назвою «Крилаті казки» (Підручники і посібники). Їхня авторка – відома тернопільська поетеса Тамара Гнатович. Назва ошатного видання й справді себе виправдовує, адже кожний текст підкріплений нотними записами. Завдяки композитору Миколі Ведмедері віршовані казки-п’єси й справді стали крилатими. Творчий тандем двох талановитих особистостей – справжня знахідка для освітян Тернопілля. Тому й не дивно, що віршовані казки-п’єси користуються серед них особливою популярністю.
Зокрема, віршована казка-п’єса про святого Миколая пронизана світлом християнської любові і добра. Книжечка щедра на дійових осіб. Тут присутні не лише діти, а й природні явища, які оживають на грудневих проілюстрованих сторінках художницею Світланою Костишин : зима, вітер, мороз,місяць, вечірня Зірка, сніжинки, ну і, звісно, Янголи. Казка надзвичайно своєчасна й актуальна, з важливим виховним моментом. Особливо для тих діток, про яких авторка написала «Ми таблички множення не вчимо давно. В компі заворожено ми їмо й спимо». Завдяки святому Миколаю негативні герої набувають добрих рис. Гарним зразком для написання «прохань» є ось ці зворушливі рядки, які неможливо «обминути». Аж хочеться й собі відразу взяти ручку і написати до святого Миколая. Казка настільки легко читається, що іноді нагадує музику вітру, сонця, гір, хвиль океану і ще чогось особливого і втаємниченого, того, до чого не можна доторкнутися руками, а тільки душею і серцем. І ще несподіваний момент. Є у книжці фрагмент, коли помічники святого Миколая збирають колючки, які розкидані під ногами і складають їх на купку. Найлегше, що можна з ними зробити – це спалити. Але Миколай навіть тут робить диво, він не руйнує їх: він перетворює на золотистих метеликів, які летять у різні боки і несуть в лапках маленькі згорточки. Це листівки з адресами тих, хто чекає на на Миколая. Святий роздає ці листівки і запрошує всіх долучитися до доброї справи. Чудову ідею – робити добро, заклала в основу казки авторка Тамара Гнатович. Це те, чого катастрофічно не вистачає у сучасному суспільстві.
Перегляньте також:
- Підприємці з Тернопільщини підозрюються у переправі чоловіків закордон
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
У творчому зажинку цієї поетеси багатий урожай: чотирнадцять книг. І якщо перші три були для дорослої аудиторії, то решта – для дітей. Останнім притаманна особлива енергетика, адже вони про добро і доброту, доброзичливість, любов і повагу до батьків, бережливе ставлення до природи, про збереження традицій рідного краю. Ось тільки одна з них: «Вірші про найкращі пори: від сніжинки – до комори».
Ця книжечка – це не просто цікава мандрівка у загадковий світ природи, а ще й – відкриття у ньому самого себе, відчуття своєї цілісності із природою, із Абсолютом, який все це створив. Бо сьогодні, на жаль, у стосунках «людина-природа» – велика прогалина. Наші діти – це пряме віддзеркалення наших думок, наших дій, вчинків. Вони у всьому копіюють дорослих. А чи завжди вчинки та дії дорослих мають позитивний результат та, зрештою, гарний приклад для наслідування? Авторка просто і водночас влучно та ненав’язливо, у поетично-грайливій формі розповідає про повсякденні явища природи, надаючи їм важливого філософського підтексту та особливої значущості, приписуючи їм людські риси. І це дуже добре, адже дітям з їхньою багатою творчою уявою в такій формі легше сприймати оточуючий світ, відтак легше усвідомити своє (як особистості) істинне призначення на Землі, а саме – любити світ і служити йому, повсякчас творячи добро.
Зворушливі пісні легко запам’ятовуються. Вони – продовження самої казки. Серед них пісня Фіалки, Вітерця, Дня. А ще – «Мамина турбота» та «Мамо, розрадо моя».
Квіти – найпрекрасніші супутники нашого життя, їх люблять всі, а особливо мами. І тому віршована казка-п’єса «Матусина веселка», де квіти є головними героями, – чудовий дарунок також для наших люблячих матусь.
