Більш, ніж упевнений, що це запитання ставлять перед собою не просто тисячі людей, а сотні і сотні тисяч. Бо й справді, іноді достоту не можемо зрозуміти, чому раптом затемпературила наша дитина? І якщо вона перед цим була у садочку, то, зрозуміло, винним у цьому стане якраз згаданий дошкільний заклад, усі дітки, які там є, його працівники, але в жодному разі тільки не ми – батьки. Коли ж діти старші (вже школярі), то винною у захворюванні буде… школа і всі, хто там перебуває. Звідси й претензії: «Мовляв, як ви допустили, що моя дитина захворіла?! Куди ви дивилися?!». А якщо у нас температура, то перелік винних автоматично збільшиться в кілька разів: або колега на роботі чхнув, або протяги в транспорті, або неякісна їжа і ще багато подібних «або». Знову ж таки, винні всі довкола… окрім нас. Між тим, справжня першопричина криється всередині нас самих і, відповідно, провокує спочатку слабість, а згодом – температуру. От про «цю» причину ми сьогодні і поговоримо.
Пригадую цікавий випадок, свідком якого довелось мені бути в Ризі (Латвія). Одного разу за консультацією звернулась молода жінка. У неї було не природно червоне обличчя, її очі сльозились, вона важко дихала і кашляла. З відчаєм у голосі розповіла не тільки про власні проблеми (запальні процеси з горлом, гайморовими пазухами, очима), а й про те, що найбільше переживає за двох своїх діток: чотирирічну донечку та дворічного синочка, у яких упродовж двох місяців тримається висока температура. У дівчинки безкінечний нежить, сльозяться очі, а хлопчик постійно кашляє і має проблеми з горлом. На черзі була вже третя порція антибіотиків. Після вживання двох перших – результат виявився нульовим. Можна було зрозуміти розпач матері, адже лікарі не гарантували конкретного зцілення…
Перегляньте також:
- YAKTAK виступить у Тернополі з додатковим концертом
- У Тернополі презентували документальний фільм: “1000 днів війни. Тернопільщина”
Тоді я запитав у неї, чи не пов’язує вона бува свій хворобливий стан із станом дітей? Адже вони буквально скопіювали її проблеми, розділивши їх між собою порівну. «Так, – відповіла вона, – мабуть я від них заразилася…». «А може, навпаки, – кажу їй, – це ви «зарядили» їх своїми проблемами?». І ось тут буде найцікавіше. Завжди у статтях, виступах та лекціях наголошую на тому, яку величезну вагу для особистого здоров’я і здоров’я наших дітей має духовний і гармонійний внутрішній стан кожного з нас. Намагаюсь ознайомити, хоча б, з елементарно-простими речами, від яких залежить активність біополя матері та сила її імунної системи: наповнення себе любов’ю, спокоєм, бажанням передати ці якості всім, хто є поруч.
Усі знання та приклади, якими оперую, отримані багаторічною дослідницькою роботою та практикою. Практикою спілкування із чисельною кількістю клієнтів у різних країнах. Тому за кожним прикладом, за кожним висновком стоїть велика праця і позитивний результат. Результат, який може допомогти іншим позбутися, або не допустити помилок, що шкодять нашому здоров’ю, здоров’ю наших дітей, зрештою, вносять дисгармонію в наше життя.
Чому я акцентую увагу якраз на імунній системі та біополі матері? Тому що мама має спільну енергетичну пуповину із своєю донькою чи сином. І вся інформація з біополя матері перетікає невидимим енергетичним каналом до дитинки. Хтось може з цим не погоджуватись, але це справа особиста, як прийняти інформацію, і як, зрештою, використати її: для блага сім’ї, чи пройти повз неї, продовжуючи дивуватися, чому ж так біля мене все погано.
Навколишній простір, подарований нам Богом, як і наше тіло (храм), дають нам багато підказок. І лише наш рівень свідомості відповідальний, чи ми розуміємо і сприймаємо їх, чи продовжуємо пливти в житейському човні без весел і вітрил, увесь час потрапляючи у життєвий ситуативний вир.
Звичайно, акцентуючи увагу на великій відповідальності, в першу чергу, матері, зовсім не заперечую рівноцінної участі й батька. Бо від його поведінки так само багато чого залежить. Але повернімося до молодої матері…
Після кількох годин розмови, розставляємо акценти. Тож з’ясовується, головна причина її стресового стану, це, власне, стосунки із свекрухою. УВАГА! Невістки і свекрухи, уважно вчитайтесь в написане і… не повторюйте чужих помилок!
Виявляється, усі 6 років заміжжя, стосунки цих двох близьких людей були побудовані на суцільних суперечках, претензіях та образах. Як результат, у молодої матері енергія верхньої частини тіла не йде на підсилення імунної системи своїх дітей, не на позитивні обмінні та хімічні процеси органів й ендокринних залоз – енергія, кажучи простою мовою, згоряє в емоційних перепалках. Отож, витративши свою енергію, мама, нічого не підозрюючи, втягує у цей «вихор» і своїх дітей. Тому подібні симптоми з’являються і в них. Зрозуміло, мама навіть не здогадувалася про причину хвороб у дітей. Тому й лікування було безрезультатним. Хронічна втрата енергії рано чи пізно призводить до появи хвороби як у нас, так і в наших дітей. Мимоволі малеча стає донорами для емоційних батьків. Замість енергії любові, радості та щастя, вони отримують низькочастотні вібрації образ, претензій, злісті, гніву, які у свою чергу миттєво засмічують ефірне тіло дитини, де знаходиться понад 72 тисячі енергетичних каналів, які допомагають крові та лімфі рухатись. І коли виникає критична маса – вмикається внутрішній захист – температура. Так само, як тоді, коли організм захищається від інфекції, вірусу чи інших чужорідних бацил. Але ліки та антибіотики допомагають не завжди, особливо що стосується «рідних» бацил, тоді боротися важче. Бо вони піддаються лише усвідомленому лікуванню Душі. Тобто міняємо власну поведінку, починаємо любити довколишній світ, і ситуація кардинально змінюється. Уявіть собі, моїй відвідувачці достатньо було одного тижня, аби кардинально змінилося все… Температура у дітей зникла, згодом усі троє повільно повернулися до нормального і здорового стану. На завершальну нашу сесію приїхав і її чоловік, аби передати велику подяку від себе особисто та від своєї матері: нарешті жінки подружилися.
P.S. Коли писався цей матеріал, подзвонила знайома із Києва. У неї були подібні симптоми, як і в згаданому вище випадку: «Голова болить, червоне лице, забитий ніс, верхня частина тіла як ніби не моя». «А що синок? – запитую я, завчасу передбачаючи ситуацію. «Ось в тім і проблема, що третій день температурить, а причину не знаємо». «Ну, що ти, Катю, – кажу їй, – ти ж маєш знати про причину, адже ми багато спілкувалися з тобою раніше. Давай, розказуй, що там біля вас?».
– Та ось вже більше тижня і я, і сестра, та й мама – живемо в стресі, хворіємо. Виявляється, батько вже 10 років як таємно живе з іншою жінкою в іншому місті, прикриваючись роботою. Оце щойно дізналися.
Я чітко розповів знайомій киянці про роль кожного в даній ситуації. І якщо вона хоче здоров’я дитині, а вона їй далася не легко і не просто, то хай вибирає пріоритети. Прийняти ситуацію треба такою, якою вона є, адже все відбулося 10 років тому, отже – все в минулому. Не варто продовжувати жити в стресі.
Тому не втомлююся повторювати: живіть в любові і праведності, мирі і спокої, і в такому ж дусі виховуйте дітей. Тільки тоді зумієте уникнути багатьох неприємностей у житті. Така природа Всесвіту і так влаштована людина: любов допомагає і рятує, а ненависть шкодить і руйнує.
Борис Семеняк
