Під час афілійованої (не) конференції міні-EdCamp, яка відбувалася у Великогаївській ЗОШ І-ІІІ ступенів працювала «Жива бібліотека», де можна було «взяти» живу книгу. Її унікальність полягала в тому, що таку книгу можна було прочитати тільки один раз…
Жива бібліотека – це інноваційний, концептуально новий спосіб отримати інформацію. Роль традиційних носіїв інформації виконують безпосередньо люди, які промовляють самі за себе. Отже, «живими» книгами були Наталя Потурай – медвярка («Магія меду»), майстриня із валяння (виготовлення) іграшок з вовни Ольга Биндас («Світ захоплень»), вишивальниця Людмила Мерва («Все життя у вишитті»), вчитель Віталій Терлецький («Неординарність») і письменниця Валентина Семеняк («Світло»). Головні герої згаданих книг розповідали про власний досвід і випадки із життя, у яких вони стикалися із найбільшими життєвими викликами, які в подальшому вплинули на їхнє життя – основний інструмент живої бібліотеки.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Насправді, кожна людина у світі – це скарбниця талантів, з якими приходить у цей світ. Не талановитих немає. Все залежить від того, у якому стані перебуває душа людини і її інтуїція. Голос інтуїції – це як срібний дзвоник, звук якого можна почути тільки тоді, коли налаштований на особливу хвилю: позитиву і доброти. Словами відтворити це неймовірно важко, щоб змалювати особливість такого стану душі. Однак це існує і є люди, які вчасно дослухаються до того срібного дзвоника. Саме про ці моменти у своєму житті розповіли під час зустрічі Наталя Потурай, Оля Биндас, Людмила Мерва, Віталій Терлецький, Валентина Семеняк. Враженнями ділиться «читачка» книги про «Медярку» Оля Закорчемна: « Мені здається, що люди, які збирають мед, якісь особливі – добрі, хороші, щирі… Їх навіть бджоли не кусають)) Сьогодні наживо познайомилась з Наталкою Потурай, вона точно така!)) Тепер смакую смачнючий забрус. Сьогодні на нетворкінгу молодий пасічник натхненно розказувала про користь забрусу, про його лікувальні властивості, скільки там різних мікроелементів… я слухала і думала про свою баночку з цим добром, яка вже чекала мене в рюкзаку)) А ще кісточки… ще не знаю, що з них робитиму, але тішусь як мала дитина..))) Дякую, Наталю!».
У бібліотеці «живої» книги було велелюдно, як у вулику. Читачі спілкувалися (читали) із «живими» героями книг, надихалися їхніми життєвими переконаннями, всотували їхній життєвий досвід до своєї пам’яті, аби згодом проаналізувати почуте, порівняти з особистим (вже набутим) досвідом і не зупинятись на досягнутому. Адже віра і впевненість у свої здібності – велика рушійна сила на шляху освоєння нових творчих ідей та проектів. Головне, дослухатись до того внутрішнього невидимого срібного дзвоника інтуїції і не зрадити… самому собі.
Фото з архіву Великогаївської ЗОШ
