У 2004 році під час вручення премій російського кінематографа (на багатьох інтернет-ресурсах помилково стверджується, що це було звання народного артиста Росії) в Лос-Анджелесі на кінофестивалі «Російські вечори» Пеленс публічно відмовився від нагороди, підкресливши, що є не росіянином, а українцем.
«Я – українець, а не росіянин, мої батьки приїхали з України, і мені тут нічого робити. Тому я дуже перепрошую, але я просто як би помилково зайшов у неправильну кімнату. Тому буде краще, якщо я і мої друзі просто підемо звідси », – сказав він тоді. Разом з ним залишила зал значна частина присутніх. Після нагородження у залі повинен був демонструватися фільм «72 метри», в якому екіпаж Чорноморської субмарини відмовився присягати на вірність Україні. Тому у Джека Пеленса, оскільки він відчував себе українцем, було достатньо мотивів, щоб влаштувати політичну демонстрацію своїх поглядів. До речі, він тоді розкритикував іншого актора Дастіна Хоффмана, який таку ж нагороду взяв, заявивши при цьому, що його предки походять з “російського міста Києва», і він вдячний за це російському народу.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Пеленс, який довгі роки був почесним головою фонду «Тризуб», що об’єднує працівників українського походження, зайнятих у кіноіндустрії Голівуду, не міг усунутися від цієї події, і українська фундація виступила із засудженням Хофмана, втім це було швидше схоже на стьоб з приводу його географічних « пізнань ».
У Джека Пеленса незвичайна біографія. Мабуть, вона й не може бути іншою у такої неординарної особистості.Вступивши в доросле життя з вугільної шахти, він швидко досяг значних успіхів у професійному боксі. У 30-хроках Америка захоплювалася боями Джека Брацці.
Це був спортивний псевдонім сина українських емігрантів Володимира Палагнюка, від кулаків якого потерпалитодішні зірки американського боксу. Він навіть побив тодішній рекорд за кількістю безперервних перемог,більшість з яких завершувалися нокаутом.
З початком Другої світової війни боксерську кар’єру довелося залишити. Палагнюк поступив на службу у військово-повітряні сили США. Під час одного вильотів на бомбардувальнику «B-24» його літак загорівся.Врятувавшись на парашуті, Володимир отримує серйозні опіки обличчя: через роки, ушкодження обличчя і хрипкий голос стали в нагоді в акторській кар’єрі і надали його героям специфічний суворий вигляд. Після лікування і кількох пластичних операцій Палагнюк брав участь у військових діях, був нагороджений ідемобілізувався з армії в 1944 році.
По закінченні війни Володимир Палагнюк вступив до Стенфордський університет на факультет акторського мистецтва. Під час навчання він заробляв на життя на різних дрібних роботах в ресторанах, працюючи охоронцем,фотомоделлю.
Після закінчення університету в 1947 р. він працює деякий час репортером в газеті The San Francisco Chronicle і нарадіо. Перша акторська робота – на Бродвеї разом з відомим американським актором Марлоном Брандо у виставіза відомою п’єсою «Трамвай бажання» (A Streetcar Named Desire). Вже ставши актором, Володимир змінив своє ім’я на Уолтер Джек Пеленс (Walter Jack Palance).
Дебютом на екрані була його роль злочинця в стрічці «Паніка на вулицях» (англ. Panic in the Streets, 1950).
Після успіху цього фільму Пеленс стає зіркою гангстерських фільмів і вестернів.
Вперше Пеленс був номінований на «Оскар» в 1952 році за роль у фільмі «Несподіваний страх», наступного разу -за роль у класичному вестерні «Шейн» (1955 р.). Свого «Оскара» він отримав через 40 років після першої номінаціїв 1992 році за роль у комедійному вестерні «Міські піжони». Багато знімався і в Європі, в стрічках, які тепер вже належать до класики, зокрема разом з Бриджіт Бардо у фільмі Жана-Люка Годара «Зневага».
На врученні головної нагороди Голлівуду, коли Джек Пеленс обійшов Томі Лі Джонса, Харві Кейтеля Бена Кінгсліі Майкла Лернера, він звичайно ж згадав, що його справжнє ім’я Володимир і продемонстрував свою фізичнуформу, зробивши кілька віджимань на одній руці прямо на сцені.
Оскароносна роль у «Міських піжонах» (1992 р.)
Друзі Пеленса згадували, що в суспільстві він завжди виділявся нестандартністю думок і поведінки. Він ніколи такі не став згорбленим дідком без блиску в очах й пороху в порохівницях, залишаючись і в 80 мачо.
Він любив життя і жінок. Був двічі одружений. З першою дружиною – театральною актрисою Вірджинією Бейкер – вони прожили майже 20 років й виростили трьох дітей: дочок Гой і Брук та сина Коді, який також був актором, але в 1998 році помер від раку шкіри.
Другий раз Джек Пеленс одружився на стюардесою Елейн Роджерс у травні 1987 року. Саме вона була з Джеком,коли прийшла його остання хвилина.
Джек любив жартувати. Він говорив, що є улюбленцем жінок й на цьому поприщі не має конкурентів.
Мотивував це тим, що його “зірка” на знаменитій Алеї слави в Голлівуді знаходиться навпроти відомого магазину «Frederick of Hollywood”, який спеціалізується на продажі … нижньої білизни для жінок.
Звичайно ж, він був американцем, але українство жило в ньому з далекої дитячої пори і до самого останнього дня.
Він був дуже глибокий чоловік, цікавився українською історією, причому належав до тієї категорії людей, які хочуть докопатися до істини. В українському кінематографі шанував Довженка, Параджанова, Іллєнка, Саніна.Серед чужинців вони з друзями часто розмовляли між собою по-українськи.
Шахтар, боксер, військовий льотчик, актор, поет, художник, Джек Пеленс у своєму житті пережив багато хвороб.Але зоряній хворобі так і не вдалося взяти його в свої обійми. До кінця своїх днів він залишався скромним і доступним.
Залишається тільки додати, що остання воля Пеленса була виконана і після смерті в 2006 році він був похований у Києві.
