Місцеві мешканці вважають озера, які ніколи не замерзають, святими.
Село Вікно, що у Гусятинському районі Тернопільської області, привертає туристів не лише своєю оригінальною назвою, а й дивовижною природою і цікавою історією. В центрі села є глибокі карстові озерця. Вони то яскраво-блакитні, то темно-фіолетові (колір змінюється завдяки водоростям, що тут ростуть), але незмінно глибокі й оповиті легендами…
У цих озерцях, які ніколи не замерзають, немов у вікнах, віддзеркалюється небесна блакить. А навколо – неосяжні простори та могутні скелі. Тут гарно у будь-яку пору, а особливо навесні, коли прокидається природа, і навколо блакитних озерець починає пробиватися соковита зелень.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Назва села Вікно є дуже давньою, походить вона від озер, які називають вікнинами, повідомляє ye.ua.
Святе місце
Колись недалеко звідси, біля підніжжя гори Довгої, було село Зелена Груша, однак татари знищили його вщент. Хтось з уцілілих жителів, кажуть, що це був рибалка, поселився на новому місці біля потічка, який брав початок з великого болота з численними карстовими озерами-вікнинами.
Колись їх було більше десятка. Зараз, через невдалу радянську меліорацію, залишилося лише два – Безодня та Синє.
Одне озерце залишилося у первозданному вигляді…
…друге облаштували для релігійних відправ.
Щоб побачити ці невеликі, але досить глибокі озерця із яскраво-синьою поверхнею, треба у центрі села повернути ліворуч у бік пасовищ. Здалеку їх не видно, тому потрібно полями пройтися кілька десятків метрів, і тоді озерця виринуть просто з-під землі перед вашими ногами.
Одне з них огороджене декоративним муром, сходами, прикрашене хрестами. Місцеві мешканці вважають це місце святим, під час релігійних свят тут відбуваються церковні відправи, а на Водохрещу неодмінно святять воду.
Оповиті легендами
Ці дивовижні озерця з давніх-давен обросли численними легендами, які наділяють їх магічними властивостями, розповідаючи про бездонність водойм.
Глибокі озерця з давніх-давен оповиті легендами.
Один з переказів розповідає про чоловіка, який упіймав рибу та почепив на неї дзвіночок. Він відпустив її в озерце, а зловили її в річці в сусідньому селі. Інша легенда про те, як злий пан хотів напоїти коней цілющою водою з вікнин, та впав туди разом з ними і бричкою на дно. Знайшли його через кілька днів аж у Збручі.
Насправді ж озерця, які виникли в результаті дії джерельних вод у вапняку, мають дно, просто його неможливо побачити.
Франкові скелі
Неподалік від озер видніються вапнякові скелі. Колись давно на них полюбляв гуляти письменник Іван Франко, на його честь і назвали природну пам’ятку.
Франкові скелі. Так їх назвали на честь письменника, який тут неодноразово бував.
А було це, коли село належало Владиславу Федоровичу, який запровадив тут зразкове господарство, відкрив «Просвіту» та школу килимарства. У Федоровича гостював Іван Франко, який годинами блукав навколо села і полюбляв сидіти на скелях.
До речі, килимарська справа досягла високого мистецького рівня у селі. У 1873 році на Віденській виставці вироби вікнянських килимарів користувалися великим успіхом і здобули загальне визнання. На жаль, зараз лише в родинних скринях старожилів подекуди зберігаються неповторні килими.
Мальовничі простори навколо села.
Як дістатися до села Вікно
Село Вікно розташовується на південному сході Тернопільської області, в 50 км від Тернополя:
Звідти найшвидше їхати через Скалат, за одно можна подивитися замок у цьому містечку. Також можна обрати довший, але не менш цікавий шлях через Микулинці та Теребовлю, подивившись на пам‘ятки цих населених пунктів, зокрема, на розкішний бароковий костел Святої Трійці. Також по дорозі варто зупинитися у Струсові, щоб оглянути палац, готичний костел та печерну церкву в урочищі Чортова Дебря.
Від Хмельницького Вікно розташовується у ста кілометрах на південний захід:
Щоб дістатися туди напряму, не обов‘язково заїжджати до Тернополя, хіба що ви хочете подивитися це гарне місто. Найкраще їхати через Війтівці і Сатанів. До речі, в останньому селищі можна затриматися на декілька годин, щоб подивитися відреставровану синагогу та закинутий замок.
