На «Горнятко чаю і трохи лірики» завітали шанувальники поетичного слова до світлиці Центральної міської бібліотеки, що по вул. Руській, 31. Саме так тепло і щиро назвала свою п’яту поетичну збірку поетеса і журналістка із Підволочиська Оксана Жук.
Презентація книги, яка вийшла друком у тернопільському видавництві «Горлиця», відбувалася в особливий спосіб. На кожному столику, окрім реальних горняток із чаєм, були блакитні буклетики з оригінальним «меню»: перелік запропонованих віршів, які кожний з присутніх замовляв упродовж творчої зустрічі. Замовлений поетичний «десерт» звучав безпосередньо з вуст самої авторки. Того дня замовлень було чимало: «Поцілую сонце ніжно у щоку», «»Моє дитинство вірило в казки», «Давай поїдемо в Карпати», «Мовчати», «Осінній романс», «Йшла жінка й усміхалася, неначе сонце…» «Монолог актриси» тощо. Але справжньою несподіванкою для Оксани Жук став музичний подарунок, який підготували для неї берегині книгозбірні: живий звук саксофону, що було співзвучним із її раніше написаними строфами. Не могла не вразити і здивувати поезія-експромт від легендарного Майстра Слова Олега Германа, написана з нагоди цієї події. Вчителька української мови і літератури Оксана Каторож ретельно проаналізувала творчість Оксани Жук і приїхала на зустріч із вже надрукованою методичкою. Кожний вірш пані Оксани – це вже окрема історія, їх у неї багато. Тож залюбки ділилася ними із присутніми. А ще вона авторка низки текстів, з яких народились колись пісні у співпраці з композиторами Юрієм Крохіним, Ольгою Вішко-Драгомирецькою, Надією Галабурдою, Наталією Бурмас-Крохіною, Ігорем Бойчуком. Пісня «Музика сопілки» (муз. Ю. Крохіна, виконання Юлії та Максима Шпиндів) отримала перемогу на Всеукраїнському фестивалі-конкурсі дитячого та юнацького пісенного мистецтва «Кришталевий жайвір-2001» у номінації «Кращий поет». Оксана Жук – лауреат обласної літературної премії ім. С. Будного («Віршовирій»,1997). Член Національної спілки журналістів України, редактор газети «Хлібодар Поділля». У творчому доробку поетичні збірки «Віршовирій» (1994), «Щирослів’я» та «Тридивна» (1998), «Назустріч сонцю» (2007), публікації в журналах «Тернопіль», «Дзвін», «Жіночий світ» та «Промінь» (Вінніпеґ), у регіональному щорічнику «Тернопілля» (1996-1999).
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
У поезії Оксани Жук багато сонця, любові і щастя. Вона залюблена у довколишній світ, володіє «вмінням у буднях помітити свято». Вона з того дитинства, яке «вірило в казки», може, саме тому зуміла «поцілувати сонце ніжно у щоку». І вже «Кличе рідне село все частіше в дорогу», а «П’ять конвалій, дарованих донею…» торкаються найпотаємніших струн душі. На думку журналіста і публіциста Богдана Берези «поетка має свій органічний поетичний голос: щирий, довірливий, без фальші. За такою поезією ми давно скучили». Краще й не скажеш.
У Міжнародний день щастя Оксана Жук написала на своїй сторінці у ФБ: «У день щастя так пасує сказати кілька слів (бо емоцій – значно більше!) про подію, яка заяскравила вчорашній день. О, це було сплетіння несподіванок, щирості спілкування, сонцесяйності відчуттів, щедрих дарів до “Горнятка чаю і трохи лірики”! Ще й де – в екстраординарному місці – Центральній міській бібліотеці Тернополя, яка вражає, дивує, захоплює, надихає (ви – особливі, ціную і поважаю вас!). І ви, товариство багатогранних, добрих, світлих гостей, які відгукнулися на звістку про презентацію моєї збірки… З вами – так сонячно! Щиро дякую за наше лірично-чайне спілкування, таке не забувається!!! А саксофон (для мене, яку важко чимось здивувати, це просто феєрія!), а акорди новонародженої лірики від Маестро слова Олега Германа для усіх жінок! Безмежжя щастя – ось воно! Дякую!!! Люблю вас!!!”
Фото: Валентина Семеняк
