«Тарас. Повернення» – фільм, на який чекало не одне покоління українців. Щоб зняти саме таке кіно і у такому форматі, мали народитись спочатку майбутні українські митці, народні артисти України Наталя Наум і Володимир Денисенко, у яких згодом народиться син Олександр – майбутній режисер-сценарист… згаданого фільму. Презентація відбулася в Палаці Кіно Тернополя.
Парадокс. Чим більше років (століть) залишається між нами і Тарасом, тим… ближчим він стає до нас. Розуміння цього прийшло після перегляду фільму у якому багато сюжетних ліній. Жанр картини – істерн або романтичний детектив. Останнім часом в Україні дуже багато пафосу довкола імені Шевченка, особливо у березневі дні. Але чи означає це, що ми добре знаємо і відчуваємо Великого Поета? Після перегляду стрічки розумієш – не знаємо. Фільм про три останні місяці заслання Шевченка у Казахстані. «Засланий на військову службу до російської царської армії, – зазначає режисер фільму Олександр Денисенко, – він отримує повідомлення від друзів із Петербургу: його помилував особисто цар Олександр II. Однак військове керівництво Новопетрівського форту не поспішає повідомляти Тараса про це й видавати указ про звільнення. Більше того, таємний агент з Петербургу намагається зробити все, щоби поет залишився тут назавжди». І хоча сценарій майбутнього фільму переміг у Міжнародному конкурсі кіносценаріїв (200-річчя від дня народження Тараса Шевченка), а це була епоха проросійського президента Януковича, тому про український фільм не могло бути й мови. Керівництво Держкіно поставило вимогу вилучити сцени, де йшлося про російську владу. Звісно, Денисенко відмовився. Знімати фільм почали аж після Революції Гідності, коли Держкіно очолив Пилип Іллєнко.
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
Творцями стрічки стали – компанія «Інсайт Медіа», Одеська кіностудія та Tanaris Production (Казахстан) за підтримки Державного агентства України з питань кіно. Зйомки фільму проходили в Києві, Одесі, у Білгород-Дністровську на території Аккерманської фортеці та Мангистауській і Алматинській областях у Казахстані. Одеська кіностудія повністю забезпечила знімальний процес технічним обладнанням, унікальними історичними костюмами, а також організувала зйомки у своїх павільйонах. Бюджет проекту – 44,8 млн грн. Оператор стрічки – Олександр Кришталович.
Ролі у фільмі виконують: Борис Орлов (саме він грає Кобзаря), Богдан Бенюк, Олександр Пожарський, Роман Луцький, Ганна Топчій, Акнієт Оринтай. Художник-постановник: Ігор Філіппов. Композитор: Мирослав Скорик. Саундтрек: Катя Chilly. Продюсери: Володимир Філіппов, Олександр Коваленко, Сергій Азімов, Дарія Азімова, Андрій Суярко, Алла Овсяннікова, Андрій Осіпов. Актор і художник київського Молодого театру Борис Орлов майстерно і талановито перевтілився в головного героя фільму. Він цілісно й одночасно об’єднав і розкрив у собі ліризм, романтизм, непередбачуваність, сміливість, чесність, співчутливість – риси характеру, які були притаманними Тарасу Шевченкові від народження. Саме тому, до нас з вами повертається Тарас, якого ми досі не знали, але якого нарешті відчули. Фільм пересипаний віршами Великого Поета, немов скарбничка дорогоцінними перлинами. Вони зринають не з вуст автора, а з його розмислів, з його дум, що дуже підсилює й без того психологічне напруження, яке триває упродовж всього фільму. Це чудова режисерська знахідка, яка неймовірним дивом допомагає зазирнути в душу поета і відчути його біль і страждання…
Фільм представили режисер-постановник та автор сценарію Олександр Денисенко, продюсер Володимир Філіппов, голова Тернопільської кіно комісії Леонід Бицюра. Відбулось урочисте спецпогашення конверту та марки, які присвячені фільму «Тарас. Повернення». Ідея – краєзнавець, історик Володимир Ханас.
Післяслово.
Про те, що цей фільм важко пробивається на екрани українських міст, йшлося вже не раз. То ж було дуже символічним, коли через 2 хвилини після показу у залі зникло… світло і «погас» екран. Олександр Денисенко не розгубився і заповнив просторову «нішу» пізнавальною інформацією із свого життєпису та детально розповів про зйомки фільму у Казахстані. Зокрема для присутніх стало справжнім «відкриттям Америки» те, що на цій території 105 років тривала затяжна російсько-казахська війна, від якої найбільше страждали місцеві племена.
Фото: Валентина Семеняк
