Про хід т.зв. “децентралізації” в Бучацькому районі, про перспективи збереження району як такого, про майбутню конфігурацію т.зв. “ОТГ” на території району розмовляємо з головою Бучацької районної ради Віталієм Фреяком, – пишуть Бучацькі справи.
– Перше питання, мабуть найважливіше: які перспективи в Бучацького госпітального округу? На якому етапі процес, які шанси?
Перегляньте також:
- Підприємці з Тернопільщини підозрюються у переправі чоловіків закордон
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
– На сьогодні, я думаю, питання госпітального округу призупинене. Останні новини, які нас трошки активували, це було те, що область попала в пілотний проект. Є періоди, коли інформація про госпітальні округи виноситься, а потім затихає, потім знову виноситься… Десь два роки тому було винесено питання про госпітальний округ і ми пам’ятаємо, що обласна адміністрація подала на Кабмін спочатку три округи, потім чотири округи. Потім почало це осмислюватись на рівні районів, на місцевому рівні, відповідно необхідно було делегувати представників у Чортківський госпітальний округ. Але, зрозумівши, що за госпітальними округами стоїть розвал існуючих районів, відповідно наша районна рада нікого не делегувала. І зразу ж я, голова адміністрації, декілька депутатів від району поїхали на прийом до обласної адміністрації, де заявили, що ми не бачимо себе в Чортківському госпітальному окрузі, а хотіли би на базі Бучача створити власний округ. На що нам було обіцяно, і це було зроблено насправді, на Кабмін був відправлений новий документ, де був включений п’ятий госпітальний округ. Але, наскільки мені відомо, на Кабміні цей лист навіть не розглядався, тобто все зупинилося на тому етапі, на якому й було.
Через деякий час ми мали перемовини з Монастириською районною радою, кінцевим результатом їх стала спільна сесія 26 грудня 2018 року, де Монастириський район, розуміючи те, що йому також невигідно добиратися до Бережан, а Бучач і Монастириськ – вони дуже близько, і це колишній один повіт – то монастириські районні депутати одностайно проголосували за те, щоб утворити госпітальний округ на базі міста Бучач і вони хочуть до цього округу приєднатись.
Протягом місяця ми провели перемовини із Золотниківською ОТГ Теребовлянського району. Громада також одностайно проголосувала за входження до Бучацького госпітального округу. Люди починають розуміти, що такий округ, який малюють десь там на рівні Києва чи Тернополя – він, фактично, не є округом. Бо і георгафія тих населених пунктів – де Коропець, а де Бережани… доїхати дуже трудно, і дорога погана – і демографічні показники в районі в нас найкращі, за рахунок Стінки та навколишніх сіл…
Після того, як Золотниківська громада висловилась за приєднання до нас, я мав виступ там, і ми, всі три голови (Бучацької та Монастириської районних рад та голова Золотниківської громади), голови Бучацької та Монастириської РДА, були на прийомі в Барни (голова Тернопільської ОДА – А.Д.), були в Овчарука (голова Тернопільської обласної ради – А.Д.), це буквально було тижнів зо два тому. Що нового? Знову питання «поставлено на паузу». Область відмовилась від пілотного проекту. Для нас це добре, бо маємо певний період часу, де могли би ще щось переінакшити і спробувати вийти на Міністерство охорони здоров’я, навіть попасти на прийом і так далі, щоб мати можливість показати свої аргументи.
Бо насправді ми розуміємо, що госпітальний округ – це майбутній район, а не зберігши район ми погіршимо свої показники по всьому – і по освіті, і по медицині, це і робочі місця, це і сервіс, і все інше. І саме місто, яке зараз є районним центром, має зовсім інший статус та інші доходи, ніж місто, що не є районним центром. Тому намагаємося це відстояти. Буде важко, я це відчуваю, тому що, по-перше, на рівні Києва вже були прийняті ці округи, і щоб з-за одного Бучача Кабмін збирав своє засідання і виносив питання – буде важко. Але ми робимо все, щоб потім нічого не сказали, що ми нічого не робили, ми намагаємося йти до кінця.
– Так, є такі нарікання, що місцева влада недостатньо працює в цьому напрямку…
– Розумієте, питання в тому, що будь-що вирішується методом перемовин. Якісь такі радикальні речі – то робляться вже тоді, коли безвихідь повна. А я вважаю, що мудрі люди повинні сідати за стіл і між собою щось говорити і доходити до спільної думки. Тому говорити, що нічого не робиться – неправда. Все йде так, як і має бути.
Ми маємо рішення двох рад, це дуже підсилило нашу позицію, і ми доводимо до відома обласного керівництва те, що ми добровільно хочемо об’єднатися! Нам не треба викручувати руки, не треба зліплювати докупи з іншими районами – ми добровільно прийняли рішення! Громади хочуть утворити спільний округ. І це для нас добре: і можливість доїзду з Монастириська чи Золотників – дороги нормальні, це в межах 30 хвилин.
Крім того, що ми відстоюємо нашу таку позицію, ми ще намагаємося і трошки покращити в лікарні становище. Тобто додатково купуємо… от рентген апарат купили новий за мільйон, купили нові аналізатори крові, вони такі ж самі, як і в Тернополі, нічим не гірші, автомати. Цього року робимо центральний корпус. Тобто ми робимо так, щоб лікарня мала якийсь вигляд і ми могли говорити про те, що ми маємо претендувати на цей округ.
– Кого можна назвати лоббістами збереження Бучацького району, скажімо в Києві?
– В Києві трудно сказати… ми пробували і з Люшняком, тобто він в межах своєї компетенції намагається через МОЗ… але я все ж-таки думаю, що тут важливо зустрітися беспосередньо з міністром охорони здоров’я. Це важливо, тому що листи розглядаються постільки-поскільки, а от сама розмова і донесення інформації про те, що так вирішила громада, і це найдемократичніший спосіб вирішення спірного питання… бо я пояснював на рівні області, що буде супротив. Це ми відчуваємо, що не тільки наші лікарі будуть протестувати, це буде і Монастирищина, і Золотники частково, але супротив буде. Тому краще домовитися і зробити так, як хочуть люди.
– Тобто на рівні наших районів взаєморозуміння повне, а на рівні області в більшості підтримують таку позицію?
– Я не можу сказати, що область повністю підтримує, хоча листи вони дали. Але відстояти сам округ – це буде проблема наша. Тобто десь їхати в Київ і відстоювати там Бучач – це хіба на рівні депутатів, вони вибрані, це їхні виборчі округи, вони повинні допомагати, і я думаю, що ми домовимося про таку зустріч. А з області, з адміністрації – їм, в принципі, що чотири, що п’ять округів – ролі не грає.
– Статус міста обласного значення для Бучача. Прокоментуйте.
– Наскільки мені відомо, а я розмовляв із народним депутатом Бучковською Наталією, яка є уродженкою міста Бучач, на комітеті питання розглядалося і його відклали до закінчення реформи децентралізації. Ми розглядаємо можливість об’єднання міста, маємо перспективний план, який був поданий обласною адміністрацією, і Бучач в ньому рахується центром ОТГ, тому питання відкладене.
– По факту, адміністративний центр ОТГ має ті ж самі повноваження і ті ж самі доходи, що й місто обласного значення?
– Сто відсотків. Єдине, що центр ОТГ навіть в кращому становищі, бо місто обласного значення має більші видатки на освіту з власних надходжень, а на центр ОТГ йде більше освітньої субвенції. От Чортків стикнувся з цим питанням, їм минулого року надзвичайно багато не вистачало коштів на освіту.
– Переходимо до ОТГ в Бучацькому районі. Як в цілому ситуація по існуючих громадах?
– Стосовно Трибухівської, то всі знаємо, що вона має добрі доходи, невелику кількість населених пунктів, компактно розташована. Вона дає собі раду. Золотопотіцька громада набагато слабша: територія велика, як такого великого бізнесу немає, відповідно податкові надходження набагато менші. Поки ще держава стимулює створення ОТГ, дає кошти Фонд регіонального розвитку, громада ще дає собі лад. Але в майбутньому, мені здається, громади, які не можуть самостійно забезпечити податкові надходження, вони будуть мати дуже великі проблеми із своїм існуванням. І можливо, ми будемо навіть очікувати укрупнення громад.
Як на мене, громади були створені, щоб поміняти суспільний лад, поламати його. Створили громади, дали їм фактично функції району… в мене питання – навіщо тоді створювати укрупнені райони в інших райцентрах, якщо їхні функції вже отримали громади? Можливо райони взагалі не потрібні? Я думаю, що громади створили для того, щоб укрупнити райони. А ті райцентри, які втратять свій статус, будуть помаленьку перетворюватись на периферію. Чи ОТГ створюються доцільно? Як на мене, ОТГ мають право на існування, це передбачено законодавством. Єдине, що держава не придумала, це те, що адмінцентри громад мали би бути якнайближче до географічного центру ОТГ. От, наприклад, Бучач і Трибухівці, між ними відстань 2 км. Люди з сіл при такій ситуації не отримали ні ближчий доїзд, ні якіснішу адміністративну послугу.
Але якщо люди хочуть об’єднуватися – ми не можемо це оскаржувати. Так само, як ми говоримо про добровільне утворення госпітального округу, то не можемо говорити, що люди не мають право об’єднуватися в рамках громад. Зараз я чую, що деякі села хочуть приєднатися до Підзамочка. І що тоді вийде? Залишиться Бучач з такою розкиданою територією, логіки там мало, але…
Було би добре, якби Бучач міг створити ОТГ з двома-трьома селами навколо себе, тоді би місто мало би можливість відстоювати свою територію і які села мали би туди відійти. Бо якщо насильно Бучачу дадуть ті села, які залишаться, для міста буде надзвичайно тяжко тягнути всю ту територію.
– Є дві думки щодо перспектив Підзамочківської громади: одні вважають, що якщо люди мають бажання об’єднуватися, то вони це зроблять. Друга думка – план перспективного розвитку територій вже затверджений в ОДА і ніхто його міняти не буде.
– Насправді обласна адміністрація подає проект плану на обласну раду, і тільки вона може його затвердити і подати на Кабмін. Тобто, це залежить від того, чи подасть обласна адміністрація. Це залежить від того, чи проголосують депутати обласної ради. Аж після того ми будемо бачити як зміни пройшли в перспективному плані нашого району.
– Тобто теоретично вони таку можливість мають?
– Можуть, так.
– Це для міста Бучач буде плюс чи мінус?
– Я не можу сказати чи буде це плюс чи мінус до того часу, поки не створена Бучацька ОТГ і я не бачу, які села в неї ввійдуть. І чим швидше вона створиться, тим простіше буде відстоювати свою позицію. Тому що ті села, у яких по дорозі в Бучач буде Підзамочок, їм зручніше буде приєднатися до Підзамочка, і для міста це буде добре, бо не треба буде їх утримувати.
– Щодо державної підтримки ОТГ. Є такі думки, що після 2020-го року вона припиниться і всі видатки ляжуть на плечі самих громад, за винятком субвенцій.
– Я думаю, що підтримка буде. Фонд регіонального розвитку – він буде, але чи буде він фінансувати достатньо, щоб утримувати території – трудно сказати. На сьогодні якщо по селах взяти приміщення, що знаходяться на балансі сільських рад і районної ради, вони хочуть багато капіталовкладень. І громада, яка створиться, вона буде вимушена об’єднувати певні школи, дитсадки, укрупняти будинки культури, бібліотеки, і це вже буде на руки тих, хто ввійшов у ОТГ, керівника, депутатів.
– Кілька років тому, коли процес тільки починався, десь у 2015-му, ми говорили про те, що одне з основних завдань цієї реформи – зменшити витрати на утримання апарату рад. Тобто немає сенсу в кожному маленькому селі тримати на зарплаті голову, секретаря виконкому, бухгалтера, юриста, землевпорядника… От пройшло кілька років, маємо приклад Золотопотіцької громади, яка 43% власних надходжень витрачає на утримання свого апарату. Для порівняння – по Бучацькій міській раді це 18.5%. Тобто зараз рада виконує ті ж функції, що виконувала й раніше, наприклад регулювання містобудування, земельні питання, але ще й ті функції, які виконує і районна адміністрація та районна рада. Тобто отримали зворотній ефект. Як врегулювати ситуацію?
– Як на мене, цю децентралізацію можна було зробити зовсім інакше, ввівши виконкоми при районних радах і довівши до сільських рад, що їм треба укрупнитися і передати їм певні функції, наприклад дитсадки. Але зараз все робиться так, що важко сказати… сильніший об’єднується з сильнішим, а слабші нікому не потрібні, і як буде далі – невідомо. Чиновників, насправді, стало більше…
– Тобто якоїсь чіткої стратегії не проглядається?
– Абсолютно! Я не бачу стратегії. Воно все заводиться в тупик…
Анатолій Дубина
