15 лютого 2019 року волонтери із ГО “Теребовлянська вежа” та народний аматорський квартет “Більчанки” із музичної школи с. Більче Золоте Борщівського району, відвідали з благодійною місією військовий госпіталь НГУ в м. Золочів Львівської обл. Волонтери в дарунок військовослужбовця, які тимчасово перебувають на лікуванні, вдарували багато різноманітних смаколиків, а співаки привезли свої дари – пісні, які порадували всіх присутніх і не лише солдатів, а й вільний у той час медперсонал госпіталю.
Ось що розповів директор сільської музичної школи Микола Тесля, який є й організатором, адміністратором та душею «Більчанок»: «Нас з теребовлянськими волонтерами вже давно познайомив мій давній товариш Андрій Подольський із с. Бернадівка Теребовлянського району, він також є волонтером, за роки війни з москалями на передову передав масу всього для наших бійців. З іншою групою теребовлянських волонтерів ми побували в Польщі, а з Волонтерами ГО «Теребовлянська вежа» у військову шпиталі Львова. До речі, моя дружина Віра родом із с. Тютьків, а я з Дарахова Теребовлянського району і нам дуже приємно співпрацювати із земляками в таких благородних справах, як волонтерство, благодійництво. До нашого квартету входять чотири співачки, Світлана Чимишин, Паша Міськів, Людмила Бекиш, а Віра у них за керівника, вона нещодавно отримала звання заслужений діяч культури України. Це дивовижна жінка, ми з нею разом вже 40 років… Цього разу ми взяли з собою і учня Віри – Олександра Радевича, він вчитись в загалноосвітній школі в 10 класі й одночасно в 7 класі нашої музичної школи. Крім того, в нашому колективі працює Олександр Марущак, він і вокаліст, і музикант , і звукорежисер».
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Волонтери попередньо домовилися з керівництвом госпіталю про відвідини їх частини і проблем із пропуском на територію не виникло. Навпаки, зустрічали привітно гостей сам начальник госпіталю підполковник медичної служби(м/с) Валерій Губа та його заступник підполковник м/с Станіслав Ковальчук. Пан Валерій розповів: «Наш госпіталь єдиний на Україні в Національній гвардії, тому в нас лікуються військовослужбовці зі всіх регіонів. Розрахований на 150 ліжок, тут служать біля 20 лікарів і ще іншого медперсоналу 70 чоловік. Заклад забезпечується як медичною технікою, так і всіма необхідними лікувальними препаратами, засобами. Ми дуже раді, що ви завітали до нас, думаю, це не лише розважить наших пацієнтів, а й підніме їх бойовий дух». Пан Станіслав же показав гостям де можна переодягнутися, організував допомогу по доставці звукопідсилюючої апаратури співакам на місце їх концерту в шпитальній їдальні.
Зустріч з солдатами розпочалася із служби Божої, яку проводив молодий священик ПЦУ о. Назарій із одного сусіднього із Золочевим села так, як капелан госпіталю в той час був поза його межами. Та ще до служби отець дарував солдатам, присутньому медперсоналу та гостям Стрітенські свічки, адже 15 лютого християни відмічають велике свято – Стрітення Господнє. В свої проповіді отець відмітив особливе і цікаве про такі свічки: «Традиція освячувати свічки походить зі стародавнього звичаю влаштовувати у день Стрітення ходу містом із запаленими свічками (на зразок хресного ходу). Потім з’явилося повір’я, що ці свічки охороняють житло від удару блискавки. Справжня Стрітенська свічка має бути виготовлена з чистого бджолиного воску. Головна її сила — у щирій молитві. І тоді, як вважають віруючі люди, вона приносить мир і спокій у наші душі при життєвих негараздах. Вважається, що Стрітенські свічки мають особливу благодатну силу. Стрітенські свічки зберігають цілий рік до наступного свята Стрітення і запалюють в особливих випадках, коли особливо потрібна допомога. У складних життєвих ситуаціях, неприємності на роботі, негаразди в сім’ї, пошуках нової роботи, тривозі за дітей і батьків, запаліть Стрітенську свічу, попросіть у Бога допомоги та захисту, здоров’я собі і близьким, поради як вчинити і спокою для дyші. Огарок Стрітенської свічки не викидайте, віднесіть до церкви. Вогонь церковної свічки символічно означає наш зв’язок з Вищими силами, вважається, що щира молитва при запаленій Стрітенській свічці швидше буде почута, а прохання незабаром виконане. Головне, щоб помисли були чисті».
Волонтерську групу теребовлянців очолив у поїздці Богдан Кулик, активний майданівець, з ним були також його товариші – Іван Костик та за водія демобілізований боєць АТО Ярослав Вічар із позивним «Соловейко». Про цю людину з великої букви необхідно більше розповісти. Дивним було й те, що на території госпіталю до нього під козирок віталися не лише солдати, а й всі офіцери,бо він був у військовій формі та з відзнаками на грудях. Ярослав ще більше як три роки тому пішов добровольцем на війну. А до того пройшов увесь Майдан і там отримав свій позивний за те, що… навчав ночі на проліт беркутівців українських пісень на барикадах. На запитання чи він те робив й на фронті, Ярослав підтвердив, що так і там він вчив москалів української пісні. А ще розповів як одного разу перевозив дітей із прифронтової зони до Бердянська і під час дороги ті російськомовні дітки вивчили напам’ять… Що б ви думали? А без запинки вміли вже урочисто, із правицею на серці, виконувати… Український Державний Гімн. Коли ж те почули і побачили батьки тих дітей, то… їм на очах виступили сльози. А Ярослав промовчав, лише подумав, – А чого ж то ви плачете? Треба своїх дітей змалку навчати, прищеплювати любов до Батьківщини, а не плакати-бідкатися… – «Соловейку» першому надали слово перед виступом артистів і, звертаючись до солдатів, цей сивий, невисокого зросту чолов’яга, якому колись військкоматівська медкомісія визначила, що його організм має здоров’я двадцятирічного парубка, промовив по-простому: «Хлопці, я пройшов весь Майдан, а потім добровільно пішов на війну, служив шофером. Всього доводилося побачити, весь бруд і пройти через всі страхи цієї нечисті – війни. І так було 15 місяців. Як бачите, повернувся живим та здоровим, набагато сильніший духом. Раджу і вам нічого не боятися, якщо служба в майбутньому вас оприділить на фронт. Бо ви на своїй рідній землі, захищаєте свою Батьківщину, рідню, матерів і сестер, дітей, весь наш народ. Все ж як страх прийде, то силу волі в кулак стисніть і женіть ту потвору геть! Слава Україні!» Зрозуміло, ветерану у відповідь пролунало одностайне «Героям слава!» Вже потім, в більш вузькому колі, Ярослава хтось попросив виконати одну із пісень, яку він співав беркутівцям на Майдані. До речі, його друзі волонтери повідомили, що так діялося багато ночей поспіль і «Соловейко» ні разу не повторювався піснями. Солдат заспівав тихо, мелодійно й задушевно пісню «Ой, у лісі…», його підтримали «Більчанки»…Пізніше, на дворі «Соловейко» знову здивував всіх, побачивши спортивну перекладину, він зачав піджиматися й виконав підйом переворотом.
Ну, а далі жару давали «Більчанки», бо інакше й не скажеш. Їх репертуар набагато об’ємніший, та через брак часу вони виконували пісні на вподобання солдатів. Віра Тесля перед тим запитувала, що хотіли б вони послухати. Останні, правду кажучи, не очікували такої професійної майстерності, такого запалу, енергійності та віртуозності виконання. І знову під час цього відзначився «Соловейко», один посеред усіх присутніх він взяв до танцю гарненьку медпрацівницю й завзято пара водила танок. Опісля автор цих рядків запитував багатьох солдатів та медпрацівників як їм концерт, чи сподобався. У відповідь було одностайне – ми в захваті, не чекали такого, а один солдат мінився лицем, намагався щось сказати та лише мовив, – Немає слів…, давно подібного не доводилось чути, бачити. – А «Більчанки» в кінці ще й подарували госпіталю один із своїх записаних музичних дисків.
Начальник госпіталю в знак вдячності та з великої поваги вручив волонтерам та співакам грамоти-подяки і червоні живі квіти, промовив: «Ми дуже раді, що ви завітали до нас, це є великою моральною підтримкою для військовослужбовців, адже пісня, добре і правдиве слово завжди були, є і будуть зброєю проти ворогів різного роду. І нехай би була лише така зброя, а не інакша. Волонтерам ГО «Теребовлянська вежа» та в особі її голови Романа Кривінського окрема подяка. Прийміть ці наші невеликі письмові вдячності та живі квіти, нехай вони будуть вам згадкою про нас!» Крім того, пан Валерій особисто телефонував Роману Кривінському й висловлював особисту подяку за все і, в тому числі, за подарунки солдатам – декілька великих ящиків смаколиків, які й були роздані під час обіду. Також спільну групу запросили відвідати солдатський обід. Коли ж гості побачили й покоштували страви, то виникло мимоволі запитання до пана Станіслава, – А солдати таке ж їли на обід? – На що той: «А ходімо подивитесь. Так, в нашому госпіталі харчування краще, бо нам потрібно якнайшвидше ставити хворих на ноги та, щоб вони несли якісно свою подальшу військову службу».
Волонтери ГО «Теребовлянська вежа» висловлюють щиру подяку небайдужим людям, які продовжують вносити посильну допомогу ЗСУ:
– пану Андрію Подольському із с. Бернадівка;
– пані Оксані Огірок, Струсівськи бар «Зорепад;
– пану Ярославу Фарина, Струсівський бар «Струс»;
– колективу Струсівського садка-ясел;
– колективу харчоблоку Струсівської санаторної школи-інтернату;
– пані Лесі Серетній з Тернополя.
Віктор Аверкієв, фото автора
