Минулого тижня місто Ланівці прикувало до себе увагу акціями протесту проти звільнення з посади Олега Онищука — директора загальноосвітньої школи І—ІІІ ступенів №1 ім. Ю. Коваля. Учителі, учні та їхні батьки ходили до міського голови, протестували на центральному майдані міста, перекривали дорогу, адже вважають, що директора звільнили безпідставно, переклавши вину з хворої владної голови на здорову голову порядного менеджера. Знайшли, так би мовити, хлопчика для биття, – пише Вільне життя.
Натомість у міській раді стверджують, що підстава для звільнення була — це систематичне невиконання посадових обов’язків. Останньою краплею в чаші терпіння керівництва Лановецької ОТГ до директора першої школи стало нецільове використання коштів: Олег Володимирович начебто знехтував вказівками згори і не припинив теплопостачання до приміщення, що перебуває на балансі відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Учителі б’ють на сполох, адже найбільша в районі школа залишилася без керівника і голови атестаційної комісії, коли на носі — ДПА, ЗНО, атестація вчителів. Тож ми спробували з’ясувати, на чиєму боці правда, але, як це зазвичай буває у схожих конфліктних ситуаціях, правд виявилося щонайменше дві.
Правда перша
Голова Лановецької ОТГ Роман Казновецький запевняє, що за час перебування на посаді директора Олег Онищук не ініціював жодних кроків щодо покращення матеріально-технічної бази школи. Йому постійно доводилося казати, що він має робити. Першу догану отримав за неготовність навчального закладу до початку 2018—2019 навчального року, хоча мав конкретні вказівки стосовно того, що саме має відремонтувати, замінити тощо. Проблем із фінансуванням, за словами Романа Володимировича, не було. Ситуація з опаленням приміщення, яке не належить міській раді, поставила в цій історії крапку.
— До вересня минулого року там займалися гуртківці нашого будинку творчості, — розповідає Роман Казновецький. — На перше вересня жодного гуртка не було, і ми чітко сказали директорові припинити опалювати це приміщення. Він цього не зробив, хоча треба було просто закрутити вентиль.
Роман Володимирович наголошує: влада має до Олега Онищука претензії, але не як до освітянина, а як до менеджера, господаря. Згідно з юридичними вимогами разом із посадою він позбувся ще й годин, проте, за словами міського голови, зможе працювати в цій школі вчителем, написавши відповідну заяву.
Начальник відділу освіти, культури, охорони здоров’я та соціальної політики Лановецької ОТГ Оксана Ходанович, котра призначила свого часу Олега Онищука на посаду директора, пояснює, що очікувала від нього змін, урізноманітнення навчально-виховного процесу, оновлення колективу. Одне слово, покладала великі надії:
— У школі майже тридцять відсотків учителів — люди пенсійного віку, їм важко освоїти комп’ютер — не те що інтерактивну дошку. Зрештою, учителям властиве професійне вигорання, а школа — найбільша в районі, діти хочуть нестандартного підходу, цікавих заходів. Я сподівалася, цей директор змінить ситуацію. До того ж зі створенням громади з’явилися гроші, можливості покращити матеріально-технічну базу школи. Та й усі депутати міської ради — батьки учнів цього навчального закладу.
Проте, за словами Оксани Іванівни, директор не проявляв ініціативи, не помічав господарських проблем, а коли йому звертали на них увагу — не поспішав їх розв’язувати:
— Якось працівники районних електромереж повідомили, що щиток у школі забитий окисленим цвяхом. Могла статися пожежа. Я сказала про це директорові, а він… пішов у відпустку. Я домовилася — щиток поремонтували. І ремонт у санвузлі сама контролювала. Прибити до воріт у спортзалі дві дошки стало проблемою на рік. У школі постійно миші, постійно липка підлога. Сухі квіти на клумбах лежали доти, поки я не попросила прибрати. І це лише кілька прикладів. Коли голова громади запитував, що треба для цього, щоб школа розвивалася, директор відповідав: «Нічого».
Перед початком опалювального сезону я зобов’язала директора перевірити систему опалення і двічі сказала, що від неї треба від’єднати будівлю станції юних натуралістів. Але якось проходила повз і побачила, що на підвіконнях цвітуть вазони…
На запитання щодо першої догани директорові про те, чому акт готовності школи до початку навчального року був підписаний, а у вересні вона виявилася не готовою, Оксана Іванівна пояснила: акт підписати мусила, бо інакше в школі не розпочався б навчально-виховний процес, але просила директора врахувати низку зауважень і доробити те, що було не зроблено. Він, як завше, злегковажив.
Правда друга
Усі звинувачення на свою адресу Олег Онищук спростовує. Каже, що в школі десятиліттями накопичувалися господарські проблеми, тож за півтора року на посаді він фізично не міг їх розв’язати в повному об’ємі.
— У березні двоє молодих працівників із обслуговуючого персоналу розрахувалися, — розповідає директор. — Ми шукали їм заміну через центр зайнятості, люди приходили, цікавилися зарплатою, обсягом роботи і йшли. Тільки влітку я взяв на роботу пенсіонера. А два тижні тому — ще одного працівника аж із Білозірки. Начальник відділу освіти лукавить. Я робив усе, що було в моїх силах, але насправді не все залежить від директора.
Олег Володимирович зібрав усі подання, з якими звертався до відділу освіти протягом року. Це якраз і свідчить про його ініціативність і бажання покращити матеріально-технічну базу школи. Проте, каже, за більшістю із цих подань школа не отримала того, про що просила.
Попри те зі звіту директора за 2018 рік на його сторінці у Фейсбуку довідуюся, що не такий він уже поганий менеджер. Серед 24-х добрих справ на благо школи — нове футбольне поле зі штучним покриттям, нова вбиральня для молодших школярів і встановлення витяжних систем у двох інших, ремонт систем водопостачання та водовідведення у внутрішніх вбиральнях другого поверху і цокольного приміщення, облаштування кімнати для корекційно-розвиткових занять із дітьми з особливими освітніми потребами, купівля телевізора, заміна світильників та звичайних ламп на енергозберігаючі… А ще в списку — заміна вікон і дверей, встановлення камери відеоспостереження, ремонт трьох електрощитів, ремонт механізмів підйому-опускання баскетбольних щитів у спортзалі, придбання окремих меблів, ноутбуків, електроприладів та інструментів для майстерень, ремонт сцени в актовій залі, фундаменту, утеплення комина котельні…
До того ж у коментарях під звітом люди писали: школа справді змінюється на краще. Скільки в тих змінах заслуги директора, а скільки влади — невідомо. Олег Онищук не заперечує, що начальник відділу освіти допомагала йому, проте вважає це нормальною співпрацею.
Поцікавилась я правдою директора щодо підстави для тієї першої догани за неготовність школи до нового навчального року. Бо якщо очільниця відділу освіти дозволила розпочати навчальний процес, підписавши відповідний акт, то чому школа виявилася до цього неготовою? І Олег Володимирович заявив:
— Я не мав цього акта на руках до… шостого лютого. Отримавши його, побачив, що там є низка зауважень, але невідомо, чи вони були написані тоді, в серпні, чи вже дописані тепер.
Хай там як, але складається враження, що на захист Олега Онищука стали майже всі ланівчани, кому не байдужа доля першої школи, її директора і котрим набридло, що влада не дослухається до думки громади.
Голова райради Руслана Кушнір теж на боці директора. Вона стверджує, що міська рада не платила за оренду приміщення колишньої станції юних натуралістів, коли там займалися гуртківці будинку творчості. І питання оплати за опалення тоді не стояло.
Руслана Миколаївна вважає, що відділи освіти райдержадміністрації і міської ради як балансоутримувачі й розпорядники коштів повинні були укласти відповідні договори на відшкодування плати за тепло. Адже директор не може укладати жодних договорів, підписувати жодних фінансових документів, тож грошей не за призначенням він не використовував.
Розсудити, чия правда правдива, має суд. Олег Онищук подаватиме позов, адже звільнення з посади та ще й із таким формулюванням — удар по його діловій репутації. Проте, як на мене, репутація міської влади постраждала більше. Так завжди буває, коли люди, покликані здійснювати управління від імені народу, або не можуть почути його, або не хочуть.
