“Що може нас зігріти в холодний зимовий день?” – запитує на сторінці “Бібліозернятка” відома тернопільська поетеса, берегиня тернопільської книгозбірні №4 для дітей Люба Малецька. Відповідь не забарилася: “Ми знайшли бібліотечну формулу щастя: нас зігріла і зарядила позитивом ясноквітуча усмішка Ольги Атаманчук, помножена на її авторські творчо- вивершені поетичні рядки”.
Мова про зустріч із талановитою поетесою Ольгою Атаманчук. Зустріч, яка перетворилася на свято радісних усмішок усіх, хто завітав того дня до бібліотеки. Вчителька за покликанням і поетка за покликом серця, член НСПУ, сонячна і обдарована письменниця, Ольга Атаманчук щедро ділилася власними римованими знахідками з учнями 2-а класу Тернопільського ліцею №21 спеціалізованої мистецької школи ім. І. Герети (кл. керівник – Т. І.Ковальчук). Літературний ігроленд “Казкова імпровізація разом з дитячим письменником” подарував маленьким читачам безліч емоцій, цікавих хвилин спілкування, ігрових і рольових ігор, літературних літературних смаколиків і книжкових відкриттів.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Було б несправедливим вважати, що Ольга пише більше для дітей. У її творчому доробку багатогранні твори на різну тематику. Про що ж вона пише? На думку письменника із Шумська Ігоря Фарини, “…перед нами – громадянська, філософська, пейзажна та інтимна лірика. Звісно, можна багато балакати про ці тематичні пласти, виокремлюючи окремі тексти. Тематики воєнних дій на східних рубежах нашої держави вона торкається у вірші «Солдатові». («Зійде ранкове сонце, і стежки не будуть, мов кривавих стрічок в’язка».) Відлунює у римах і материнська любов. («Мамо, то ж ви напували дощем і надією».) Філософія буднів: відчування людини у плині часу. («А світ – наче прірва незміряна, А світ – і кричить, і їжачиться».) Тішить те, що поетка пильно вдивляється у навколосвіття, зорячи на нього крізь окуляри власної пейзажності. («Джміль купається в сонця золоті».) І цурається версифікаторка приховування почуттів кохання. («Мені би – потерті джинси і світло твоїх очей».) Тепло і щиро про творчість Ольги Атаманчук відгукується також український поет Володимир Кравчук, а він, як відомо, слів на вітер не кидає.
Фото з архіву бібліотеки
