За традицією, з жовтня до грудня Міжнародний фестиваль «Docudays Ua» щорічно відправляється мандрувати регіонами країни. Минулоріч він стартував на Тернопіллі у Заліщиках, а наприкінці минулого року в читальній залі районної бібліотеки відбулося закриття чергового XV Міжнародного мандрівного фестивалю документального кіно про права людини.
Представила організаторів та учасників фестивалю директор ЦБС Ольга Тракало.
Перегляньте також:
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
Координатор й ініціатор проведення фестивалю на Тернопіллі, член Української Гельсінської спілки з прав людини, член Правління УГСПЛ і громадської організації «Гельсінська ініціатива-XXI», голова Громадської ініціативи «Рік Станіслава Вінценса» Олександр Степаненко закликав до уважного перегляду документального кіно «Проект «бабці».
У фільмі справжні, реальні події 30-40 років XX століття, що відбуваються в Європі (Великобританія, Німеччина, Італія, Угорщина, Польща) та тісно переплітаються з сьогоденням. Юнаки розпитують своїх бабусь, очевидців тих подій про пережите. Часто самі вдаються до відтворення окремих епізодів, інколи й не задумуючись над трагедією цілого покоління, яке пережило лихоліття ІІ Світової війни.
Героїні фільму – танцівниця з Великої Британії, яка, навіть зачаровувалась Адольфом Гітлером, проте надалі відмовилась виступати перед нацистами, інша – мешканка Італії, пережила роки правління диктатора Муссоліні, третя вижила після Голокосту в Угорщині. Більша, свідома частина життя бабусь пройшла в боротьбі з нацизмом. Історія їхніх родин – це національна історія мільйонів європейських сімей…
Підсумовуюче побачене, почуте і пережите під час перегляду документального кіно, Олександр Степаненко зауважив, що винуватцями в трагедії минулого, які принесла ІІ Світова війна, є і нацистська Німеччина, і Радянський Союз.
Ми повинні пам’ятати трагічні сторінки нашої історії, цінувати своїх прабатьків, які пережили війну, набиратись від них життєвого досвіду та передавати цей неоціненний скарб нащадкам.
Роздумами і побажаннями поділились на зустрічі Василь Іванишин і Йосип Децовський. Від міської ради висловила подяку організаторам Лілія Домарад-Бурдейна та подарувала на згадку дилогію Петра Ковальчука «Отрок князя Василька».
Олександр Степаненко коротко розповів про Єжи Стемповського – знакової постаті в польській культурі, одного з найвидатніших польських есеїстів XX сторіччя, який народився в Україні, на Поділлі, з дитинства був пов’язаний з української культурою, бував у Заліщиках. Багаторічна дружба пов’язувала його, зокрема, з Євгеном Маланюком, він навіть був хрещеним батьком його сина – Богдана.
У дарунок Заліщицькій центральній районній бібліотеці Олександр Михайлович вручив книгу Єжи Стемповського, “Вибрані есе”- переклад з польської Віктора Дмитрука. Чудова проза Стемповського є не тільки цікавою інтелектуальною пригодою, але й важливим елементом діалогу між польською і українською культурами.
Тож читачів бібліотеки запрошують ознайомитись із книжковою новинкою.
У фондах центральної бібліотеки також є книги Єжи Стемповського «У долині Дністра» – переклад з польської та коментарі Василя Лопуха, уродженця Заліщиків, директора адміністрації Наукового товариства ім. Тараса Шевченка у США.
