В Тернопільському парку Національного Відродження одиноко в снігу зимує кам’яний стовб, який чотирима обличчями дивиться на чотири сторони світу. Скульптура нагадує унікального ідола, знайденого в 1848 році на Тернопільщині біля села Личківці (Гусятинський район) в річці Збруч, який за припущенням дослідників ймовірно зображує слов’янського бога Рода-Світовида. За місцем знахідки скульптура отримала назву Збруцький ідол.
Дві чоловічих постаті і дві жіночих, зірка, коник, птахи, зброя, людські фігурки, що ніби готові взятись за руки, на всі голови – один капелюх, скульптура у тернопільському парку саме взимку найбільше приваблює, адже не губиться серед зелені, а графічно височить серед білого снігового покриву. Біля неї з’являється бажання обійти довкола та роздивитись з гори до низу кам’яну різьбу. Так задивляєшся часом на кам’яну бабу, що стоїть біля краєзнавчого музею. Тесаний грубоватими лініями камінь звертається до глибин душі, до того, чого і не пам’ятає бабуся та прабабуся, але зберігає родинна пам’ять поколінь. Недарма паркова скульптура поширена у багатьох країнах світу. Зберегти та передати людям мистецтво різьби по каменю було покликанням Олексія Альошкіна – чоловік разом з дружиною Людмилою переїхали у село Букатинка, що на Вінничині, саме там творили колись діди та прадіди Людмили – різали камінь для всієї України, для Європи, адже поряд схожі на наші Тернопільські придністровські кам’яні скелі та виходи порід нагору. Майстер створив там десятки скульптур. Тернопільщина надихнула на створення саме таких чотириліких кам’яних стовпів. Така праця може дати ключ до розгадки таємниці давніх каменярів. Чим надихались, чим різали камінь? Одна скульптура зі свого першого місця у парку ім. Т. Шевченка розташування була у свій час демонтована і вже восьмий рік стоїть у парку Національного Відродження, другу з минулої осені можна побачити на Чортківщині у спелеохаті спелеолога, мандрівника Бориса Гори.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Познайомитися з мистецькою родиною можна і особисто, адже Альошкіни чекають гостей завжди і діляться своїм світосприйняттям у селі, де закинуті хати рятують розписами, де закликають до творчості власним прикладом, де глина оживає, та кожен камінчик має шанс бути розписаним, а музика народжується з шуму дощу і вітру.
