Сьогодні мені хочеться крикнути до всього світу. Рятуйте українських моряків, бо завтра черга прийде до вас! Меркель, Макрон, Трамп, усі – рятуйте моряків, бо завтра доведеться захищати своїх громадян. Але тоді вже може бути пізно.
З гордістю прочитав слова, які українські військовополонені виголошували на судилищах у Росії.
Перегляньте також:
- МНС росії видало трешові поради, як рятуватися від українських БПЛА: спати по черзі, спостерігати за тваринами
- Білобожницька громада радо зустріла свого героя Сергія Бойчука після полону
– Моряк, встаньте. Назвіть суду ваше повне ім’я
– Мокряк Роман Миколайович
– Дату народження
– 25 липня 1986
– Місце народження… Чому ви мовчите? Назвіть місце вашого народження.
– 17 стаття Женевської конвенції передбачає, що військовополонений має право не повідомляти про себе нічого, крім імені, звання, дати народження і особистого номеру.
І хоч ці слова на російських судилищах звучать вперше за п’ять років війни, вони мають колосальне значення. Не так важливо, що зараз робить Росія. Набагато важливіше, як ведуть себе моряки, Україна, Європа і світ. Кожне юридично грамотне слово, із використанням в тому числі пунктів Женевської конвенції, – це величезний аргумент для світу про те, що творить Росія. Ось вам, світові лідери, показовий приклад порушення міжнародних норм. Реагуйте!
Знаєте, що таке міжнародні конвенції, в тому числі Женевська? Це документи, написані кров’ю мільйонів. У Першій світовій загинуло більше 10 мільйонів, у Другій – 50 мільйонів. Людство отямилось і виписало певні правила. Щоб більше не було ні мільйонів, ні сотень тисяч, ні одиниць. Ці документи визнані мільярдами населення планети. І тут знаходиться один …, який демонструє, що ніякі ратифіковані конвенції для нього не аргумент.
А ви тим часом тягнете труби, торгуєте з ним, підписуєте угоди. Так потихеньку ВІН і вас з’їсть – Німеччину, Францію, Італію, Польщу, Прибалтику… Україна буде тільки дорогою до вас. Запуститься черговий механізм знищення людства. На цей раз уже не 50 мільйонів. Жертви обчислюватимуться мільярдами.
Кожен український моряк, а точніше військовополонений, – це уже символ того, як людство іде до чергової трагедії. Офіційні співчуття, висловлювання тривоги і занепокоєння, друковані заяви – це, звичайно, добре. Але потрібні дії. Світ повинен згуртуватися і перекрити кисень злу. У кожного поодинці шансів немає. Бо зло поїдатиме кожного по черзі. Тільки разом можна запобігти не баченій досі трагедії.
Людство не має права тупіти перед злом. Страх не повинен паралізовувати. Одноразова вигода не повинна затуляти очі на смертельну небезпеку.
