З 15 по 31 січня в Національному музеї “Київська картинна галерея” триватиме ретроспективна виставка пейзажів Івана Марчука “Земля моя — краса моя”.
Іван Марчук — легенда українського мистецтва. Він потрапив до одного з британських рейтингів як один зі 100 геніїв сучасності. У нього є багато титулів, відзнак, є Шевченківська премія, а також давня мрія про свій музей, який колись нібито мав з’явитися у районі Поштової площі…
Перегляньте також:
- Пам’яті Героя: Виставка Володимира Чорного у Збаразькому замку
- У Чорткові запрошують на виставку колекції дзвоників
Втім, подорож у світ Марчука, у світ його пейзажів два тижні січня буде за іншою адресою: вулиця Терещенківська, 9. Саме тут, у музеї “Київська картинна галерея” і презентують близько 50 робіт, виконаних в авторській техніці “пльонтанізм”. Над цими творами митець почав працювати ще з початку 70-х років ХХ століття. На виставці будуть і класичні роботи майстра, і зовсім нові.
Читайте також
У нещодавньому інтерв’ю одному з тернопільських видань митець зазначив: “Якщо дивитись на моє мистецтво назагал, із позицій Рафаеля, то, безперечно, є що критикувати. З позицій когось дуже модерного, концептуального — також є що критикувати. Але тепер такий світ, що мистецтво дуже розмаїте, критеріїв оцінки майже немає. Критерієм є певний час і певні опитування. Кожен художник завойовує людей, і те, скільки він їх завоював, і буде критерієм того, що сам цей художник на поверхні і вартий уваги спільноти. Я сам усе роблю досить важко і довго. Наприклад, пейзаж малюю на столі, схилений над ним день у день — і це дуже важко. Технологію свою я не передам. Адже мушу бути в одному екземплярі. Я мушу робити те, чого ви ще не бачили. От я малюю ворону — і вона в мене філософ. У мене є квіти — і вони думають. І всі люди думають, яких я перетворюю — вже на душі людські”.
Усього доробок Марчука налічує близько п’яти тисяч творів. У нього вже було понад 150 персональних і понад 50 колективних виставок. Його майстерня як і раніше — у центрі столиці, на вулиці Пушкінській. Як відомо, ще до “перебудови” Спілка художників України з великим скрипом визнавала самобутню творчість Марчука, хоча і на той час у нього вже було досить багато експозицій. Лише 1988-го його прийняли до Спілки художників України.
Стиль “пльонтанізм” (а роботи цього напряму і будуть презентовані на новій виставці) вигадав сам Марчук. Це був його жарт, його іронія, те, що народжувалося від слів “плести”, або “пльонтати”, тобто витворювати картини з дивних ниток, наносячи фарби тонкими кольоровими лініями, а потім переплітаючи їх під різними кутами, створюючи ефект об’ємності.
Сам митець каже, що раніше в нього було дев’ять періодів творчості, згодом їх стало 12, і кожен чимось дивує насамперед його самого.
“Для мене мистецтво — це життя й одкровення. Іншої альтернативи я не знаю. І водночас мистецтво — це каторга”.
