Вийшло друком та презентовано уже дві книги із запланованого тритомника історій про війну. Особлива цінність цих книг у тому, що авторами є безпосередні учасники війни на Сході, волонтери та патріоти , троє серед них – жителі Тернопільщини. Усі вони – різні люди , проте об’єднані любов’ю до України та прагненням бачити свою державу сильною та вільною. Це – військовослужбовці, бійці добровольчих батальйонів, волонтери, журналісти, люди, які чекають близьких з фронту тощо. Вони описують те, що особисто відчули, бачили. Тому це не просто збірка оповідань. Це правдиве живе слово про війну, яке сказав кожен автор.
Читаючи чергову оповідку, ти на якийсь час ніби опиняєшся у шкірі головного героя, бачиш війну так, як бачить її він. Тобі страшно, коли йде обстріл. Тобі жахливо боляче, коли гинуть побратими. І ти радієш, коли важкі воєнні будні розбавляються кумедними випадками. Війна змальована різнобічно. Ми бачимо її з точки зору жінки, що чекає на воїна, і матері, що не дочекалася. З погляду солдата в бою і в тиші. З погляду бійця у відпустці і бійця у полоні. З погляду людини, що живе на окупованих територіях і постійно ризикує. З погляду волонтера, що піклується про живих, і волонтера, що вивозить мертвих. Для них всіх слово «війна» означає щось своє. Тоді як для більшості українців це слово позначає якесь абстрактне поняття. Ця збірка на якийсь крок наблизить таких людей до розуміння, привідкриє завісу, за якою від них ховаються страшні речі. Звичайно, той, хто не переживав нічого подібного, ніколи не дізнається, як почувається людина, що пройшла крізь пекло. І все ж, після прочитання цієї книжки, починаєш розуміти трішечки більше. Автори, наскільки змогли, описали свої думки, переживання, почуття. Цілком можливо: те, що вони вилили на папір, їм важко розказувати усім оточуючим. І тому дуже добре, що існує такий проект. Українцям треба знати про нього!
Перегляньте також:
- На Донеччині загинув тернополянин Микола Головенко
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
Після того, як перегортаєш останню сторінку, дуже важко змиритися з думкою, що все описане в цих книгах, дійсно відбувається просто зараз в нашій країні. Збірки можуть послужити таким собі нагадуванням для людей, для яких війна стала лише кількома реченнями у випуску новин. А кількість таких, будьмо відверті, з часом все більшає. А ще вони можуть стати своєрідним будильником, який сигналить про те, що настав час знімати рожеві окуляри, що не можна бути байдужим. І цілком можливо, що після прочитання в когось прокинеться почуття єдності і солідарності з іншими, бажання допомогти. «Слово про війну» показує, що не у всіх на першому місці лише особисте благополуччя. Є люди, які замість «я» і «вони» говорять «ми». І в той час, коли ці люди жертвують дуже дорогими речами, ми можемо пожертвувати хоча б мінімальним, щоб полегшити подальше життя усім нам.
Максим Скасків
