На пошанування світлої пам’яті українського поета і нашого краянина Степана Будного у 1972 році було засновано обласну літературно-мистецьку премію його імені. Торік її лауреатом стала поетеса і педагог Надія Куц із Великих Вікнин Збаразького району. Нещодавно літератори Тернопільського обласного літературного об’єднання, яке діє при обласній організації НСПУ, з двох запропонованих кандидатур (тернопільська поетеса Ольга Кміт і кременчанин Павло Старух) обрали Павла. У поета початківця дві поетичні збірки: «Злива» та «Ілюзія неба». В обох книгах автор торкається теми кохання, що й притаманно у такому віці. Це широкий спектр емоцій: захоплення і розчарування, кохання і зрада. Зовсім звичні, буденні речі сплітаються у барвистий вінок із вічними непохитними сентенціями. Також йому не байдужі події, які відбуваються на Сході України, теми соціуму.
А ось що пише сам Павло у своїй передмові: «На сторінках цієї книги – мої почуття, радість і смуток, духовне піднесення і стрімкі падіння. Здається, що, в якому ми б часі не жили, завжди буде існувати могутня сила слова, здатна підкорювати серця, возвеличувати і вражати. Я часто марив різними ідеями, і той хлопчисько, який живе в мені, ніби підштовхував мене в якусь халепу, згодом я шкодував про свої вчинки, шкодував у рядках, що увійшли сюди. Я пишу те, що відчуваю – без фальші, злої й підлої вуалі, що може накривати слова. Намагаюся доносити до людей оту глибоку істину доброти, вона має бути в кожному з нас. Будь-який вірш – якась маленька історія, яку пропускаю через себе, намагаючись повністю відтворити і передати ті хвилюючі моменти, які зможуть називатися поезією» .
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Юнаку 22 роки. Він закінчив педагогічний коледж у Кременці за спеціальністю “Образотворче мистецтво”. Потім вступив до КОГПА , зараз навчається на 3 курсі (фах” Українська філологія”). На літніх канікулах поїхав до Польщі на роботу. Частину зароблених грошей виділив на видання другої збірки. Його мама – завідувач центральної бібліотеки для дітей. Павло впевнений, що саме це стало першопричиною написання віршів.
Зараз осінь в прямому ефірі,
Йдуть новини з пожовклих міст.
За будинком, похмурим і сірим,
Ходить вітер – німий журналіст.
Ілюзія неба
Твій на вулиці погляд зустріну –
Зустрічають так зливу з небес.
Я сховаюся в краплях на стінах
Чи по закутках різних адрес.
…На дорозі з лютневих снігів
Десь чекає весна на тебе.
Твій на вулиці погляд зустрів,
Ти сонце, ти вітер, ілюзія неба
Долоні зими
Скував холод долоні зими,
Ти на хвильку в моїх розтанула.
Сніг кружляв… і кружляли ми,
Розсипалася ніч на гранули.
Певно, холод торкнутись встиг
Губ твоїх, які ваблять тишею.
Я ніколи не бачив таких,
Щоб без дотику слід залишили.
Режим
Тут вже діє суворий режим.
Під арешт ще візьмуть соцмережі.
Чи зупинять же вчинком таким,
В нас війну, що не знає обмежень?
Не «ВКонтакті» народ і влада,
Не підтвердить ніхто, що друг.
Бо в одних основне – посади,
Де ж та совість, і зір, і слух?
До слова. У різні роки лауреатами літературно-мистецької премії імені Степана Будного стали письменники Борис Демків, Ігор Бережний, Василь Махно, Сергій Синюк, Мар’яна Рудакевич (посмертно), Любов Малецька, Юрко Матевощук, народний артист України В’ячеслав Хім’як, Марічка Дерій та інші. У Струсівській ЗОШ від 1991 року діє літературно -меморіальний музей Будного, його іменем названі вулиці у родинному містечку та Тернополі. Знято художньо-публіцистичний фільм «Сонце у грудях моїх» (автор сценарію і режисер-постановник Ярослав Гевко).
