В Антона Білика є два рідні села Гиньвківці та Іванівка на Тернопільщині. У мальовничому Заліщицькому краї в невеликому придністровському селі Гиньківці він народився, зростав у працьовитій, християнській селянській сім’ї. Його батько Іван Павлович та мама Михайлина Степанівна обробляли сім моргів поля, тримали худобу. свині, працювали з досвітку до пізньої ночі. Були середніми господарями не бідними, але не надто й заможними. Антона змалку навчили як заробляти хліб насущний, ставитися з повагою до літніх людей, односельчан. Хлопець полюбив поле, його одвічну рапсодію шелесту пшеничних та житніх ланів, табуни коней. стада корів й телят.
Закінчив агрономічний факультет Заліщицького радгоспу-технікуму. Отримавши диплом Антон у 19 років повів під вінець свою чарівну й ніжну, свою берегиню однокурсницю Софію Чорненьку, в яку був закоханий з студентської лави. Молода пара отримала державне направлення в колективні господарства Підгаєцького району. Там у них й народилася перша дочка Ольга, а згодом Людмила й Галина. Старші дівчата обрали фах медика, а молодша стала педагогом. У династії Біликів шість внуків, п’ять правнуків. Коли вони усі збираються за різдвяним чи великоднім столом то трохи тіснувато навіть у залі, що добудував за усі роки головування Антон Білик до «фінського будиночка», що надав у свій час молодим спеціалістам ще на початках 60-х років минулого століття місцевий колгосп.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Фото: Ярослав Бачинський
– А людині багато не треба, – каже мій земляк, життєлюб Антон Іванович. – Велике щастя від Бога мати улюблену роботу, гарну сім’ю, справжнього друга.
В 1966 році, вже працюючи чимало літ в Іванівці Теребовлянського району в місцевому колективному господарстві, він закінчив агрономічний факультет Львівського сільськогосподарського інституту( сьогодні Львівський національний аграрний університет-прим. Я.Б.).Був на посаді головного агронома, та вже 45 років очолює приватно- орендне підприємство « Іванівське» відоме далеко за межами Тернопілля. Як вирощувати високоврожайні сорти пшениці збирати її від 8- 9 тонн з га в умовах ризикованого землеробства зони Лісостепу навчалися технологій у Біликовій» польовій академії» німці та французи. поляки і чехи, прибалти і білоруси. молдавани і грузини.
Саме в Антона Івановича варто багатьом сучасним керівникам – аграрникам навчитися, толерантності, виваженості. поваги людини і шани до старших. Не пригадую жодного випадку за 37 років журналістської роботи, щоб він не відповів за телефоним дзвінком. не поспілкувався, і ніколи не відчувалося його гонору. зверхності. Тому люблять і шанують свого керівника люди.
– Керівник повинен знати, що людям треба. Завжди гадаю. що не все зробив. треба надолужувати прогаяне, – каже мій співрозмовник.
В ПОП «Іванівське» на відмінну від багатьох агропідприємств Тернопільщини , обходяться без кредитів, державних займів тощо. Навіть у незабутні 90- ті роки роки стрімко розвалювали колгоспи,ліквідовували радгоспи, міжколгоспні організації та установи. все , що було зароблено і нажито нелегким селянським потом. Антон Білик. як його пригинали у владних кабінетах, комерційні і напівбандитські структури зумів з своїми селянами відстояти і зберегти цілісний аграрний підрозділ, матеріально- виробничу базу. зберегти людей загасти відчай у їхніх довірливих очах.
Сільгосппідприємство в якому працює 210 осіб, орендує 4,5 тис га землі у 1700 пайовиків сіл Іванівка. Глещава, Лозівка, Ілавче, Боричівка, Сади, де середній розмір паю складає 4,4 га. Справно і вчасно оплачує господарство за пай 9,5 відсотків від нормативної класифікації грошової одиниці землі. Хто хоче забирає грошима. хто зерном. цукром тощо. Головний бухгалтер господарства Марія Вівчар надала довідку цьогорічної урожайності сільгоспкультур в передовому господарстві області. Зернових та зернобобових отримано по 91,1 цнт з га, пшениці- 82,5 цнт з га, кукурудзи- 137,2 цнт з га. ярого ячменю- 65,7 цнт з га, гороху- 45,6 цнт з га. сої-39 цнт з га, ріпаку- 42.1 , цукрових буряків-618 цнт з га.
– Чому Антоне Івановичу, не добирає паїв, не збільшує свій земельний банк,- запитую.
Він відповідає:
– Це оптимальна площа, – зазначає Антон Іванович. Адже землю треба відчувати, пильнувати й бачити. Як і тих людей, що трудяться на ній. Підкреслюю ніколи не беремо кредитів. Агропідприємство ще може заробити, а де треба тугіше затягнути пояси.
За те тут вчасно двічі на місця виплачують зарплату, за рахунок власних коштів закупляють нові зразки імпортної техніки для обробітку культур, ведуть будівництво та реконструкцію виробничих приміщень, об’єктів соціального та культурного призначення, доріг, шкіл, дитячих садків, ФАПів, допомагають продуктами, грошима українським військовим на сході, церквам, громадам.
Фото: Ярослав Бачинський
Ярослав Бачинський
