Публікації про Заліщики на сторінках Новин Тернопільщини завжди викликають шалений інтерес у читачів. Спеціально до новорічних свят, ми вирішили поспілкуватись про Заліщики з людиною, яка напевно найбільше про них знає і має найбільшу колекцію світлин, присвячених цьому чудовому місту, яке колись було справжньою туристичною Меккою. До вашої уваги цікава розмова із Василем Лопухом, кандидатом економічних наук, доцентом, знавцем історії міста Заліщики, який сьогодні проживає у Нью-Йорку і є дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка в Америці. Саме він є ініціатором та автором чудового сайту про Заліщики.
– Розкажіть, як прийшла ідея створення інтернет-проекту про Заліщики?
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
– Бажання створити веб-сайт прийшло неодразу. У мене було кілька ориґінальних фотографій. Згодом в Інтернеті я знайшов ще кілька десятків. Так назбиралося може 80-100 фотографій міста Заліщики з довоєнних років. Я зберігав їх в оркемій папці. Інколи показував друзям. Перший задум, було бажання сторити ретрофільм зі старих фотографій. Довший час я не брався до реалізації мого плану. Згодом в Інтернеті появився «facebook» в мережі якого утворилися різні соціяльні групи, зокрема: «Люблю Заліщики», «Заліщики Online», «Заліщики туристичні». Члени цих спільнот почали викладати все більше і більше цікавих старих фотографій. Окремі фотографії мали лоґо веб-сайтів. Частіше це були польські джерела, але були й українські. Я звернув увагу, що часто на одній і тій же фотографії можна побачили лоґо двох, а то й трьох різних веб-сайті. На мою думку, це дуже неправильно з точки зору дотримання правил “copy right” і, у багатьох випадках, немає жодних посилань на першоджерела. Я розцінюю це як своєрідна форма «плагіату». Приблизно десь тоді виникла ідея створити веб-сайт на якому будуть представлені колекції архівних фотографій. Я звернутися до адміністраторів веб-сайті, або до осіб, якщо це були фотографії з родинних альбомів за дозволом помістити їхні фотографії на веб-сайті про Заліщики. Так почалася робота над створенням веб-сайту.
Структуру сайту було створено відповідно до тих фотографій, які вдалося зібрати на той час. Я немав уяви, скільки фотографій ще вдастся зібрати. Я створив кілька основних Ґалерей: «Місто», «Панорама», «Дністер», «Каньйон», «Мости», «Пляжа», «Люди», «Особистості». Зареєстрував домейн ZALISHCHYKY.NET, У компанії SmagMug купив безлімітне місце для збереження фото та відео файлів.
У лютому 2016, після двох місяців праці, веб-сайт фото та відео архів міста Заліщики було відкрито. Тепер на сайті є понад 1500 фотографій другої половини ХІХ і першої половини ХХ століть, за невеликим винятком кількох фотографій з 60-х та 70-х років ХХ століття і приблизно 700 сучасних фотогафій природи Заліщанщини, це колекція Лілі Бурдейної-Домород – макрозйомки рослин та тварин Подністров’я, Андрія Сорочука та Леоніда Морозова – краєвиди і панорами заліщанщини та ґалерея Степана Кучерявого – який займається фотомистецтвом та комп’ютерною графікою.
– Чи пам’ятаєте перші фото з історії Заліщиків, які привернули вашу увагу?
– Найбільш поширені фотографії з видом міської ратуші, яку знищили за совітів у 60-х роках, панорами міста і популярні фотографії «Сонячної пляжі» (я намагаюся дотримуватися Харкіського правопису 1927, а згідно з цим правописом слово «пляжа» – жіночого роду). Фотографії цих місць різного ракурсу та з різних років.
– Хтось допомагає вам шукати фото, матеріали, адмініструвати сайт?
– Усю роботу над веб-сайтом виконую я один. Технічні поради, щодо розробки сайту, надавав мій товариш Василь Вечорек. У пошуках фотографій допомагали і допомагають мої ФБ друзі: Олена Терентьєва, Наталка Топорніцька, Алла Шушкевич і, як не дивно, бразилійка Ціля Юзков (Celia Juskow). Її прадід і прабабка мешкали в Червоногороді, що біля Заліщиків. Ціля просто закохана в Заліщики. Вона вже двічі приїзджала в Україну, щоби показати Заліщики своєму синові та дочці. Ціля передала для веб-сайту унікальні фотографій з її родинного альбому початку ХХ століття. Моя сусідка Влодзя Баланюк також передала ориґінальні родинні фотографії. Андрій Михалюк, мешканець Заліщик, зробив підбірку старих фотографій і я створив окрему ґалерею його колекції. Згодом, у ФБ, появилися дві цікаві сторінка: «Мандрівка старим кордоном» і сторінка Роберта Еріка на їхніх сторінках можна знайти надзвичайно цікаві фотографії, зокрема і про Заліщики. Я попросив у них дозвіл на використання фотографій про Заліщики з їхніх сторінок і вони любязно погодилися. Завдяки їхнім старанням колекція фотоархіву значно поповнилася. Окремі колекції я отримав з польських веб-сайті. Велика колекція фотографій з книжки Михайла Сопилюка «ЗАЛІЩИКИ: роки, події, люди». Автор книжки надав право помістити майже усі фотографії, які опубліковані в книжці. Кожна фотографія його колекції має підпис і вказано на якій сторінці книжки знаходиться та чи инша фотографія.
– На вашому сайті є унікальні колекції світлини, які на вашу думку є найціннішими для історії Заліщиків?
– На веб-сайті насправді дуже багато цікавих і унікальних фотографій. Наприклад: Залізничний місту черед Дністер, фотографія з літака австрійської повітряної розвідки, під час 1 Світової війни (1917). Ориґінал зберігається в архівному фонді Степана Ріпецького, у Науковому Товариства ім. Шевченка в Америці. Кілька фотографій Євгена Маланюка (поета, офіцера армії УНР), його дружини і сина під час відпочинку в Заліщиках у 1943 рокці. Ориґінали зберігаються в архіві Української Вільної Академії Наук (Нью-Йорк). Фотографія Євгена Петрушевича, Степана Витвицького, Сидіра Голубович на бальконі палацу баронеси Турнау (1919). З історії ми знаємо що саме в Заліщиках Євгенові Петрушевичу було надано повновласті Диктатора.
Славний проф. Юрій Шевельов, відпочивав у Заліщиках у 1943 році і тут написав невеличку збірку віршів «Заліщицький зошит», що були опубліковані в журналі «Пробоєм» (1943), який виходив друком у Празі. Дмитро Донцов та Олена Теліга відпочивали в Заліщиках. Олег Ольжич, в околицях Заліщик, розкопував поселення трипільської культури. В Заліщиках жив і працював письменник Осип Маковей. Народився композитор Михайло Гайворонський та багато инших слвани людей про яких читачі газети зможуть дізнатися відвідавши веб-сайт, ґалерею «Особистості».
Анна Ахматова пише у своєму вірші про те, яка загинува її товариш у роки Першої світової війни.
«Я знаю то ты убитый,
Мне хочешь рассказать о том,
І снова вижу холм изрытый
Над окровавленным Днестром»
Єжи Стемповський, польський письменник, поет, есеїст і хресни батько сина Євгена Маланюка очолював у Заліщиках Будинок творчості.
Марія Дембовська і Станіслав Стемповський. Марія Дембовська, польська письменниця, номінанка на премію Нобеля. Станіслав Стемповський член Уряду УНР, а згодом член Уряду Другої Речі Посполитої. Тут жив Йосиф Пільсуцький
Під час 1 Світової війни в околицях Заліщиків, зокрема в с. Торському, перебува Міхаїл Романов (брат російського царя ) і Ніколай Врангель (брат генерала Петра Врангеля).
В Заліщиках народився і виростав Леопольд Зборовський, який, згодом, живучи в Прижі влаштовує першу вистав Амедео Модільяні.
Цікавими є фотографії баронеси Стелли фон Турнау та її маєтку. Про неї писали у европейських ґазетах. Зокрема, у Словенській ґазеті Tedenske Slike (1915) надрукована стаття під назвою «Полякиня» про її героїзм у роки 1 Світової війни. Я зробив переклад тої статті та опублукував у газеті Колос (2016). А на шпальтах ґазети Die Welt, яка виходила друком у Берліні в 1897-1914 рр., я знайшов 15 репортажів про події в Заліщиках. Фраґменти цих ґазет є в ґалереї «Тексти», а переклад репортажів надруковано в ґазеті «Колос».
– З моменту створення вашого сайту про Заліщики пройшло вже майже 3 роки. Чи виправдалися ваші надії? Чи зробили все, що планували до цього часу?
– Вважаю, що вдалося зробити цікавий віртуальний архів старих фотографій міста Заліщики. Цей сайт існує як депозитарій. Я не є власником цифрових копій, за винятком кількох приватних фотографій. Власниками фотографій та відеозаписів залишаються ті особи чи веб-сайти, хто передав на збереження або дозволив використовувати їхні цифрові копії. Признаюся, що веб-сайт ще не набув того вигляду і змісту який існує в моїй уяві. Ще є над чим працювати.
– Знаємо, що ви маєте відношення до інших проектів, таких як Наукове Товариство ім. Шевченка в Америці (НТШ-А). З чим пов’язана ваша діяльність там?
– НТШ-А це не проект, а місце моєї праці. Вже 18 років працюю директором адміністрації. Основна робота – це звичайний менеджмент. Окрім адміністративної праці, вишукую час для і науково-дослідниної роботи. Зокрема, у співпраці з колегою Олегом Воловиною створили «Центр Демографічних та Соціально-економісних Досліджень Українців у США». Нам вдалося зібрати унікальну базу статистичних даних про українців у США. Ми зробити унікальні речі. Зокрема, створено інтерактивні мапи поселення українців в кожному штаті Америки. На веб-сайті Центру поміщено таблиці статистичних показників, які створено на основі даних Бюро Перепису населення США та Іміґраційного департаменту про українців у США: кількість, статево-вікова структура, освіта, місце проживання у кожному населеному пункті США, якою мовою вони розмовляють вдома, вартість нерохомости, рівень сімейного доходу та інше. Беру участь у наукових конференціях пишу статті про сучасні міґраційні процеси.
НТШ-А має великий архів. Інколи займаюся оцифровуваванням архівних матеріялів. Минулого року закінчив оцифровувати (2100) фотонеґативів на склі з 1 Світової війни, що зберігаються у фонді Степана Ріпецького. Бібліотека УВАНу має унікальну колекцію українських газет, які виходили друком в кінці ХІХ і до початку 2 Світової війни на Далекому Сході та в Китаї, загалом 21 найменування видань. Усі ці оригінали газет також вдалося оцифрувати.
Протягом кількох років працював у складі редколегії Енциклопедії Української Діяспоти Том 1. США над підготовкою до друку: Книги 1 (А-К) 2006 р., Книги 2 (Л-Р) 2009 р. і Книги 3 (С-Я) 2018 р.
– Щоб хотіли побажати читачам Новин Тернопільщини, які цікавляться історією рідного краю?
– Історія Тернопільщини неймовірно багата. На мою думку кожне місто чи навіть село може створити подібний фото-відео архів і це конечно потрібно. Очевидно, що вже існують різни веб-сайти де зібрано багато цікавих історичних фотографій та документів. Мені подобається, як це зробили на веб-сайті Narodowe Archiwum Cyfrowe з дозволу якого на веб-сайт zalishchyky.net є колекція їхніх фотографій про Заліщики. Відкриваючи створений мною веб-сайт я написав, що дозволяю вільно використовувати фото та відео матеріяли за однієї умови – потрібно вказувати джерело, посилання на веб-сайт. Але тут варто зазначити, що на веб-сайті є колекції, які не належать мені (веб-сайту). Під фотографіями та окремими колекціями є зазначено хто власник тих чи иншим фотодокументів. Тому, за дозволом треба звертатися до власників. На мою думку веб-сайт zalishchyky.net містить найповнішу колекцію фотографій про Заліщики та окремі села кінця ХІХ і першої половини ХХ століть. Усіх кого цікавить історія цього міста запрошую у віртуальний тур електронними сторінками ґалерей з колекціями старих фотографій та фільмами документальної кінохроніки.
Спілкувалась Тетяна Яцечко-Блаженко
Фото з Колекції архівних фотографій родини Андрія Михалюка
Фото з Колекції архівних фотографій родини Андрія Михалюка
Фото з Колекції архівних фотографій родини Андрія Михалюка
Фото з сайту: www.zalishchyky.net
