Який зв’язок між вином і виною? Як ми заливаємо себе виною, немов вином, збільшуючи дозу щоразу. І чи, дійсно, у вині винА немає?
– Учителю, а що таке вина?
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
– Провина, гріх, негожий вчинок і той, хто це зробив винен, тобто вина на ньому.
– Ні, я про те, почуття, коли всередині прокидається прокурор, і на судовому засіданні немає адвоката, а є тільки ти і твій прокурор. Я про почуття вини.
– Патологічна форма «відмолювання» гріхів, вірніше гріхів, які ти не зробив, але ти думаєш, що дуже навіть зробив.
– Не зрозумів.
– Розумієш почуття вини – це те, що ти сам собі придумав канони, сам виніс собі покарання за їх невиконання та сам виконуєш вирок. Читай нижче.
Почуття вини
Є багато різних почуттів: задоволення, радості, щедрості, ненависті, злості, гніву, байдужості та інші. Всі вони мають якусь основу під собою, щоб їх відчувати, а почуття вини – це питання тверезості мізків.
Жодна людина не народжується з почуттям вини, у нас його «виховують» і з роками тягнемо його за собою у доросле життя. Цей «вантаж» осідає на поставі та похнюпивши носа, ми йдемо жити з цим вантажем. «Почуття вини це схема – я зробив не так як мала (мав). І роблю не так, як я хочу» (Із ниги О.Тараріної «Досить звинувачувати себе»). А, хто навішав ці повинності? Спочатку в дитинстві, а потім самі додали собі. Ось таке замкнене коло. Почуття вини – це одна з форм агресії людини на саму себе, супроводжуване самозвинуваченням та самопокарання. Спустошення, знецінення, втрата життєвих сил, смуток, туга, песимізм. Іноді це вигода.
А тепер про вино
Якщо ти п’єш добре вино якісне, то насолоджуєшся смаками, які відкриваються після дегустації. І, якщо в міру п’єш, то похмілля на ранок не буде. А, якщо не в міру, а коли ще й задарма, то взагалі свято. Але на ранок буде не дуже – синдром «остання пляшка була зайвою» в дії. Ми лежимо і мучимося від головного болю, ми не здатні мислити, думати, говорити і починається кара. Тут у кожного вона своя. Не будемо узагальнювати. Можна ситуацію, звичайно, виправити, піти і випити ще, але …
Почуття вини – це неякісне вино. Але ми активно заливаємо його в себе і дозами не гребуємо. Людина, котра знаходиться в стані вини весь час в минулому живе. Як мислимо ми в стані вини: «А ось, якщо б сказано, (зроблено)було так …, то все могло б бути по-іншому …». Як мислить людина,котра не страждає цим почуттям – у неї є почуття відповідальності і совісті. Вона дивиться в майбутнє і розуміє, що рішення приймаються, життя йде, і, якщо є ситуації, коли щось зроблено не так, треба визнати, усвідомити, виправити і жити далі. Якщо неможливо виправити винести урок. Винуватець живе рівно навпаки: можливо розуміє, часом усвідомлює, не виправляє (тому, що не розуміє, що треба виправити) і далі не живе, а як жити, якщо метаємо ножі самі в себе. Неможливо тверезо мислити перебуваючи в почутті вини, неможливо помічати світ – адже ми варимося в собі.
Що потрібно винуватцю? Покарання! Ми з цим відмінно справляємося, а якщо не ми, то за нас це зроблять інші. І потім в подиві «чому зі мною так?» ми живемо. Адже це той кат ожив з голови, який привів у виконання вирок даний людиною собі.
Підводячи підсумок. Почуття вини – деструктивне почуття, яке тільки може бути у людини. Не плутати з відповідальністю і совістю. У деяких ситуаціях – воно вигідне, наприклад, визнати себе безпорадним, заздалегідь опустивши руки. Іноді це гординя. Це викликати і породити ката в голові, отримати його в реальності і понести покарання за свою придуману собі вину. А коли ж тоді жити?
