Контроль в наше життя приходить від народження. Спочатку мама контролює аби з дитиною все було гаразд, далі садочок, школа, вуз, доросле життя. І ось таким нехитрим способом контроль входить в наше життя. В певний момент контроль зі сторони має змінитися самоконтролем і розумінням себе, світу. Та не завжди так буває. «Чому ти мене весь час контролюєш?», «Ти, що не довіряєш мені?», « Я уже доросла(-ий) у мене своя сім’я, а ти все зі своїм контролем.» А через деякий час ми і самі залипаємо в цьому надто сильному контролі. Цей хвіст тягнемо із уже встановлених і нав’язаних шаблонів.
Що таке цей всесильний контроль?
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Психічний процес, який відноситься до механізмів психологічного захисту. Підсвідома впевненість людини в тому, що вона здатна контролювати все. І як наслідок, відчуття людини відповідальності за все навколо і почуття вини, якщо щось виходить із- під її контролю.
Які ж причини такого контролю?
1.Врятувати весь світ.
Але, щоб його рятувати потрібно взяти щось на озброєння напрямок, а краще декілька, де як ми думаємо, потрібна наша допомога.
Припустимо знайшовся такий напрямок і ви перебуваєте в напрузі, а раптом з хвилини на хвилину зателефонують і требу буде бігти. А ще перевіряєте чи бува чогось не пропустили. Енергія виливається в нікуди. І так щодня. Намагаєтеся всім допомогти, бути у двох місцях одночасно, а ще б, не погано, всю планету зігріти, маску Зорро і чорний плащ, а раптом, летіти доведеться.
2. Ви шукаєте передбачуваність і стабільність. Ноги ростуть із сім’ї.
Сьогодні вас любили за те, що ви прибрали, а завтра – не любили: кричали, сварили, всі біди світу спускали. Щоб вас любили і ви знали, що криків і конфліктів не буде, ви приймаєте рішення краще махнути рукою на себе, але точно знаєте, прибравши буде спокій. І згодом це несете у доросле життя. Стабільно передбачувано втрачаєте себе. Краще промовчу, краще піду ,не буду конфліктувати, розвивати свою точку зору і т.д.
3. Копіювання поведінки чи повторення сценарію дитини від своїх батьків.
Якщо дівчинку виховувала мама «3 в1» (за маму, за тата і ще за того хлопця), то, звісно, вона перебере цей шаблон поведінки собі. В її сценарій вписано жирним шрифтом жити в стилі «3 в1». Як живе мама «3 в1»: сантехніку зателефонувати, машину на СТО, в магазині продукти купити, виховну бесіду провести , звіт написати і Світлані, так про всяк випадок, зателефонувати запитати і нагадати про той же таки звіт. Дівчинка частіше копіює поведінку мами. Не останню роль грає і те, якщо мама розлучена з батьком і ,з її слів, всі чоловіки нехороші люди. Це вона теж скопією. Готовий травматик.
4. Показати нібито владу.
«Ви у мене ще потанцюєте. Такі перевірки зроблю, в страшному сні не бачили». Знайомо? Хоча б раз, але таке траплялося з кожним. Псевдошантаж. Контролювати можуть ті, хто наділений владними повноваженнями. Але використовувати всесильний контроль, як спосіб досягнення влади – копати самому собі свідомо яму, в яку ж і самому впасти. Шкодите собі – страхи, тривога, неврози, оманливе самоутвердження, самодоведення комусь чогось чи щось втеча від себе. Помилково думати, що влада = всесильний контроль.
5. Заповнюєте пустоту (втеча від себе)
«Знайшлися люди підібрали, прихистили, обігріли» – знайомо?
Всі справи зробили, всі думки передумали, але чогось не вистачає довгий час. Починається пошук, а чим би зайнятися. Думка – взяти когось під своє крило, опікати, час приділяти, нав’язувати спілкування і, якби ілюзорно, заповнювати пустоту. Переведення фокусу уваги із себе на когось. Але ж, можливо, цей вільний час і даний для того аби провести внутрішню роботу і чистку, розставити акценти, відпочити. Або ще варіант ви так сильно боїтеся, що про вас забудуть, тому змушені бути весь час в полі зору публіки: зустрічі, поїздки, розмови. На останньому диханні, але біжите.
Як існують способі справитися з контролем? Їх подано у книзі «Звільнення з пастки співзалежності» Дж. І Б. Уанхольд
1. Перш ніж проявити бажання допомогти, переконайтеся в тому, що ваша допомога справді потрібна. Запитайте: «Чи можу я чимось допомогти тобі?».
2. Облиште звичку думати, що інші безпорадні і не справляться без вас. Несіть свою відповідальність. «Я знаю, що ти можеш вирішити цю проблему. Ти хочеш це обговорити детальніше?».
3. Пропонуйте свою допомогу людям, але розкриваючи їх власний потенціал: «Подумай над можливими способами вирішення проблеми, а потім, якщо захочеш ми обговоримо».
4. Будьте уважні до свої відчуттів. Припиніть зовні казати «ТАК», а всередині криком кричати «НІ». Будьте чесні самим із собою.
5. Уникайте поведінки, яка показує вашу перевагу ( не давайте порад без прохання, не перебивайте співрозмовника).
6. Відмовтеся від ролі жертви.
Припиніть, надто губити себе в чужих життях. Рішуче відмовтеся контролювати всіх, все і вся, і навіть самого Бога.
