На зустріч із відомим українським поетом і публіцистом Володимиром Кравчуком студенти та викладачі факультету обліку і аудиту ТНЕУ чекали давно. Адже одна справа, коли сам читаєш книгу, і зовсім інша – коли її безпосередньо озвучує сам автор. Згадайте, хто з нас в дитинстві не мріяв не лише послухати, а й доторкнутись до справжнього «живого» письменника? Знайомство із творчістю Володимира Кравчука відбулося у тренінг-студії вже згаданого факультету. Модерував зустріч професор кафедри обліку і оподаткування підприємницької діяльності, доктор економічних наук, поет Василь Дерій.
Розповідати п. Володимиру було про що. Адже за плечима насичений життєвий і творчий досвід, співпраця із чисельною когортою поетів-початківців, із композиторами та виконавцями. Щодо пісенної творчості, то це ще одна проявлена грань таланту, яка чимдуж «набирає обертів». «Поезія Володимира Кравчука – яскрава, емоційна, образна і позитивна. Навіть про сумні речі він вміє сказати влучно, відкрито, реалістично. Володимир Ярославович вірить у кращі часи для українців, України, але, за його переконанням, це станеться лише тоді, коли кожен з нас усвідомить, що без докорінних змін нашої свідомості, звичок, поведінки та бережливого ставлення до матеріальних і духовних цінностей рідної української землі суттєвого прогресу в економіці не буде » – читаю на сторінці університетського сайту і не можу не погодитись із щойно прочитаним. Це враження студентів-слухачів. А сам автор? Якої він думки від зустрічі із економістами-ліриками? «Мої обіцянки про зустріч в ТНЕУ розтяглись, мабуть, на відстань понад 20 км., а це дорога зі Збаража до Тернополя. Перед побратимом Василем (професором!) мені було вже й не зручно не дотримати обіцянки. І ось, як кажуть, настала ця година. Студентсько-викладацька аудиторія зустріла тепло і щиро. Говорили про літпроцес, обмінювались думками, звучали твори, каже поет, – усе, як і годиться. Головне – контакт і взаєморозуміння, а цього не бракувало. Я вкотре зрозумів: молодь відповідає щирістю на живе слово і прагне спілкування н а р і в н и х , а не зверхнього. Такі зустрічі потрібні письменникам, адже ми апробовуємо написане безпосередньо у контакті автор – слухач, а в майбутньому – потенційний читач».
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
До слова. Чисельна фейсбучна аудиторія мало не щодня зазирає на сторінку Володимира Кравчука і залюбки перечитує щойно ним написане. Ось жменька поетичних «світлинок». Не можу не поділитись.
***
Розхристані дерева, наче душі,
Чекають на чистилище зими.
Безвітрені, статечно-незворушні…
(Є, інколи, в них схожість із людьми).
Знесніжені, до болю голі віти.
Здається, смутком грудень аж мете.
… Пресвітлістю їх зможе сніг покрити.
Давайте й ми повіримо у те.
Володимир Кравчук
***
Роздаруй по скибці
Світлий день
Усмішкою, помислами,
Словом…
Як дарує мати колискову,
Найсвітлішу
Із усіх пісень.
Володимир Кравчук
***
Віхтик згубленого сіна,
Слід підбитого коня…
Пам’ять сани швидкоплинно
Із роками підганя.
Биті валянки, вушанка,
Батько з віжками в руках.
…Сон ласкав мене до ранку,
Зараз гублюсь у словах.
Володимир Кравчук
***
Ще наламає дров для печі
Зима в чарунках із надій.
Дими нестрижені під вечір,
Хоч де-не-де, а стали в стрій.
Та все ж бо затишно на серці,
Що сірість вибілила мить,
Що з-під чобіт хрумке озерце
Втекти не хитро норовить.
Володимир Кравчук
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
