Кати забрали все, все до останньої крихти, до останньої зернинки пшениці

Сьогодні багатостраждальний український народ вшановує пам’ять жертв Голодомору, геноциду небачених масштабів. Про такі жахливі трагічні сторінки історії України я знаю не з історичних фільмів, не з книжок чи телепрограм. Моя родина стала жертвою насильницької колективізації, розкуркулення, горезвісних хлібозаготівель або іншими словами — просто потрапили під каток відвертого, цинічного, масового терору проти селян України.

Мого прадіда Максима,працьовитого господаря, відправили на Сибір, відібравши все чесно зароблене майно, залишивши на вірну смерть дружину Агафію разом із шістьма дітьми. Кати забрали все, все до останньої крихти, до останньої зернинки пшениці. Як вижила моя бабуся? Шукали листя, жолуді — все, що можна було хоча б якось запекти в пічці. Молодший братик бабусі Микола за допомогою рогатки “полював” на пташок лісі, проте наставав такий час, коли й крилатих в лісі не стало, адже таких “відчайдушних мисливців” було чимало. Усе, що можна було назвати їжею, старші сестри передусім віддавали молодшим. Так і загинули… На всіх жолудів не вистачило… Дякуючи Богу й жертовності старших сестер моя бабуся Таня вижила, хоча й залишилась зовсім маленького зросту, як і багато жертв того часу. На все життя закарбувались цей невгасаючий біль, невимовний жаль. 

Проте, на превеликий подив, сьогодні і досі є люди, котрі сумніваються в тому, чи це було, чи в таких масштабах, чи так все було насправді. Хочеться на весь голос закричати: “Так! Було! Було навіть гірше, ніж розказують!” 

Ми ніколи не забудемо, завжди пам’ятатимемо, згадуватимемо в молитвах душу кожного, кого злочинна тоталітарна влада вбила нелюдяним способом. Скільки слів, скільки дискусій, але й досі не вкладається в голові, як на світовій житниці 10 млн хліборобів загинуло від голодної смерті. 

Такого лиха не повинно трапитись більш ніколи! Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!

Ольга Шахін

Читайте нас у Google News

Читайте нас у Telegram