Марійка Іваніцька надзвичайно талановита дитина. Бог наділив її дивовижним тембром голосу. Вона з багатодітної сім’ї, мешкає у передмісті Тернополя – Березовиці. Окрім неї ще п’ятеро дітей. Дівчинка найстарша. Батько священик, мама має особливий хист до малювання. У цій родині панує дух творчості. Вже п’ятий рік Марічка навчається в Острівській музичній школі по класу бандури (викладач Лариса Василівна Атаманчук). Відразу грати на бандурі і одночасно співати – нікому не під силу. Щоб освоїти це рідкісне мистецтво, треба докласти чимало праці і дисципліни. Але й цього буде замало, якщо душа не лежить до бандури. Марічка поєднала у собі всі три аспекти. Саме тому й перемогла на Всеукраїнському конкурсі бандуристів. Спілкуюсь із її викладачкою Ларисою Василівною Атаманчук.
– Всеукраїнський відкритий конкурс бандуристів «Кубок Києва» відбувався 9 -11 листопада з ініціативи Національної спілки кобзарів України, Департаменту культури Київської міської державної адміністрації, Національної музичної академії ім. П.І.Чайковського.
Перегляньте також:
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
Конкурс проходив з нагоди відзначення 100-річчя з дня заснування професійної капели бандуристів в Україні.
– Бандура – автентичний і неповторний музичний народний інструмент. Здається, сучасна молодь не дуже прагне його вивчати?
– Чи роблять «погоду» згадані конкурси?
– Не так, як би хотілося, але зрушення є. «Кубок Києва» мав на меті сприяти розвитку національної школи гри на бандурі, віддавати перевагу молодіжному кобзарському руху.
– У якій номінації брала участь Марічка?
– Бандурист-співак, у віковій категорії від 15 до 20 років. Можете собі уявити, вона виступала разом зі студентами вищих музичних навчальних закладів І-IV рівнів акредитації. До участі у другому турі було допущено тільки п’ятеро учасників з кожної номінації. Школярка стала лауреатом ІІ премії, розділивши її зі студенткою Одеської Національної музичної академії ім. А. В. Нежданової – Анастасією Парипою.
– Так, це неймовірно! Адже якщо порівняти рівень практичних навичок у тих, хто виступав, він різний. До речі, хто був у журі?
– Високоповажні особистості. До складу журі входили голова Національної спілки композиторів України В.І. Щербаков, голова Національної спілки кобзарів України В.М. Єсипок, заслужена артистка України Л. В. Коханська, заслужений діяч мистецтв України Н. Б. Брояко, заслужений артист України К. Г. Новицький та інші корифеї бандурного мистецтва. Згадані митці високо оцінили талант нашої Марічки. Вони були зачаровані неповторним тембром її голосу та одухотвореним виконанням творів. І, чесно кажучи, не приховували своїх щирих позитивних емоцій та вражень. Адже голос зараз у Марічки звучить як у дорослої!
– До цього часу ваша учениця вже десь виступала? Чи брала участь в інших конкурсах?
– Так. Її творчий конкурсний доробок щедрий на перемоги: двічі здобувала І премію на Всеукраїнському фестивалі-конкурсі виконавців на народних інструментах «Провесінь»(2016,2018) у місті Кропивницькому. У 2017 році стала лауреатом аж трьох конкурсів, а саме: І премія на V Міжнародному конкурсі юних бандуристів «Волинський кобзарик» у місті Луцьку, ІІІ премія на II Всеукраїнському конкурсі юних музикантів «Франкове підгір’я» у місті Дрогобичі, ІІ премія на Всеукраїнському фестивалі-конкурсі української народної пісні «Соловейко» у місті Тернополі. У 2018 році отримала І місце на обласному конкурсі «Творчість юних» та ІІ місце на Міжнародному радіоконкурсі «Кобзарський майдан». І нещодавно ще одна перемога, правда вже без бандури: ІІ премія на І Відкритому конкурсі вокалістів та хорових колективів імені Соломії Крушельницької (викладач Т. М. Григорчук), який відбувся через день після повернення Марічки з Києва .
– Цікаво, у себе вдома, на рідному Тернопіллі, вона виступає?
– Дякую за запитання. Марічка мала вже сольний концерт у районному Будинку культури, який відбувся навесні, 24 травня.
Це 16 творів, з яких 12 прозвучали у її сольному виконанні, 2 твори – у складі тріо бандуристок, учасниками якого були не менш талановиті Софія Погребняк (на сьогодні студентка Тернопільського державного музичного училища ім. Соломії Крушельницької) та Олеся Гаврилюк (учениця третього класу Острівської музичної школи), ще 2 твори – у складі ансамблю бандуристів.
– Справді, у неї розмаїте й насичене життя.
– Знаєте, це безвідмовна дитина. Вона ж іще солістка й учасниця зразкового ансамблю бандуристів «Диво-струни», бере активну участь у шкільних мистецьких заходах, у житті церкви.
– Дякую за розмову. Хай щастить вам у всіх добрих намірах і починаннях.
До слова.
Сьогодні мала щасливу нагоду почути славнозвісну пісню «Як тебе не любити, Києве мій!» у супроводі бандури (ютуб). Неймовірні відчуття! Перебирання срібних струн ніжними дівочими руками народжує дивовижну музику, звучання якої хвилює, викликає в середині незвичайні емоції, які, торкаються найпотаємніших куточків душі. А виконала її наша краянка, 15-річна Марійка Іваницька на Всеукраїнському конкурсі у столиці…
Воістину талановита й працьовита дівчинка росте, якій пощастило із педагогом, котра вболіває за неї, як за рідну дитину. Марія Іваніцька – запам’ятайте це ім’я. Це велике майбутнє нашої України, яким невдовзі пишатимемось.
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
