Наталія та Сергій Гаврилко – молоде подружжя музикантів з Тернополя, що змінило у словаків погляд на фаст-фуд. Вони відкрили заклад, де продають корисні крем-супи у їстівних стаканчиках. І за півтори місяці роботи така ідея викликала справжній фурор серед жителів міста Кошице. Кількість клієнтів постійно збільшується, і всі знають – ця ініціатива з України. СВІТUA побував у Словаччині і дізнався більше про створення цього закладу, – пише Тернопільська липа.
“Шампіньйоновий, помідоровий, шпинатний, сочевичний, селеровий, буряковий, моркв’яно-імбирний, сирний, гаспачо, гарбузовий, суп з броколі — і це ще не весь перелік рецептів. – розповідає пані Наталія, власниця кафе. – Обов’язково подаємо їх зі свіжою петрушкою чи базиліком. Кожен охочий може додати в суп приправи (сіль,перець, куркума), насіння (гарбузове, льон, чіа, кунжут) чи гострі соуси. Готуємо ще лимонади та смузі. Уся їжа без консервантів, тільки свіжі продукти”.
Перегляньте також:
- Підприємці з Тернопільщини підозрюються у переправі чоловіків закордон
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
Кожного дня у них на вибір чотири супи. Два-три однакових щодня, а четвертий –суп дня, що постійно змінюється. “Загалом використовуємо близько десяти рецептів, щоб урізноманітнити меню. Наприклад, цього тижня уже будемо варити суп, який виграв конкурс на найкращий. Люди пропонували свої варіанти, і переміг суп із зеленого горошку з мигдалем. – веде далі жінка. – Також плануємо робити тематичні дні різних національностей. Збираюся знайти в архівах улюблені супи композиторів та відомих співаків. А ще – додавати до меню салати з собою та десерти. Коштує суп від 2.30 до 3.10 євро”.
Усі супи – кремові, і їдять їх без ложечки, одразу із запечених стаканчиків. Для цього використовують піч, що продумана спеціально для випікання двох стаканів одразу за 3-5 хвилин. У ній відповідна температура та форми, що забезпечують рівномірне випікання.
“Стакани ми виготовляємо із тіста одразу перед споживанням зранку і до самого вечора. Тому вони завжди свіжі. – розповідає засновниця закладу. – А видаємо замовлення буквально за 30 секунд. Наш заклад розташований поблизу зупинки. І часом люди просять обслужити їх максимум за хвилину, адже вже відправляється трамвай. І ми встигаємо. Запари бувають хіба в обідній час, коли дуже багато клієнтів. Але попри це, нікого не залишаємо без уваги”.
А виникла ця ідея зовсім випадково, адже за професією Сергій та Наталя –музиканти. Працюють тут в Кошицькому оперному театрі з 2013 року. Оскільки робота в театрі обіцяла півдня вільного часу, вони і стали мріяти про свій маленький сімейний бізнес.
“Спершу думали про кав’ярню чи піцерію, але хотілося чогось особливого та унікального. Одного недільного вечора, коли я гортала стрічку новин у Фейсбуці, натрапила на статтю про супи у їстівному горнятку. Автором цієї ідеї є українець Кирил Пузенко. А Євген Адінцов, теж українець, відкрив такий заклад у Польщі. Наступної неділі ми вже куштували цей суп у Варшаві. І твердо вирішили – цю українську ідею мусимо втілити і в Кошицях”.
Домовилися з автором ідеї і почали готуватися до відкриття. Це тривало всього три місяці.
“Одразу почали шукати приміщення. Зате тепер місце розташування просто чудове: у самому центрі міста, поблизу двох музеїв та головної вулиці. Реальні інвестиції перевищили прогнозовані приблизно у 2,5 рази. Уявіть собі: у нашому маленькому закладі 6(!) умивальників. А ще, згідно з нормами, одна сходинка не може перевищувати 13 сантиметрів. Коли вдома я їм суп ще на другий день, то тут вже три години – і термін придатності закінчився. У Словаччині стандарти надзвичайно високі. І штрафи за порушення дуже великі. Від 69 євро за відсутність щоденної фінансової звітності до сотні тисяч за прострочені продукти чи недотримання санітарних норм. Ми проходили навчання та здавали екзамени, щоб отримати “санітарний мінімум”.
Працівники, до речі, тут усі захищені законом. За не зареєстрованого працівника –штраф від 2000 євро. З оформленням допомогли юристи, адже потрібно було дуже багато дозволів та документів. Нам пощастило, що маємо дозвіл на проживання, бо
працюємо на державній роботі. Далі – реалізація дизайну та закупівля необхідного обладнання. Усе у надшвидких термінах. Але вже 12 червня ми вручили перший суп”.
Із дня в день жінка у кухарському капелюсі та фартушку готує смачні супи. А ввечері вкладає волосся, одягає чорну сукню і грає на скрипці в опері.
А допомагають молодому подружжю ще двоє українських працівників. Приходять усі о 7:30, щоб до десятої встигнути приготувати всі супи та замісити тісто. І хоч заклад працює лише три місяці, позитивних відгуків про нього – сотні. Першого місяця клієнтів було дуже мало. Але вже у липні їх стало стільки, скільки їм прогнозували мати за рік роботи.
“Раніше заклад працював на дві години менше, але самі клієнти попросили трохи продовжити робочий день. Багато людей йдуть з роботи і смакують суп, приходять цілими сім’ями, з маленькими дітками. Приводять друзів та іноземних гостей. Серед
клієнтів поляки, італійці, англійці, канадці, чехи. А українців за увесь час, може, з десяток лише був. Про нашу новинку пишуть популярні словацькі видання, розповідають на іноземному телебаченні. І всюди говорять, що ми – з України”.
