Як волонтерка з США ледь не вдарила працівницю школи на Тернопільщині

Допомагати молоді поза межами навчальних закладів, а також учням, студентам, активістам ОТГ приїхали на Тернопільщину волонтери Корпусу Миру (США). За рік чи два роки їхньої діяльності жителі області та міста брали участь у розвиваючих проектах, які проводять регулярно, а також масштабних одноразових дійствах.

Як саме втілюють свої ідеї та які враження здобувають під час діяльності – на ці запитання «Терену» відповіли американські волонтери.

Керолайн Кауфман (Caroline Kaufman), 24 роки, New Mexico

– Які проекти вдалось реалізувати під час волонтерської роботи у Тернополі?

– Я приїхала вчити англійську мову у 5-11 класах в Бучачі. Але мені для роботи цього мало. Я організовую проекти у тих сферах, якими захоплююсь. Це журналістика, екологія, саморозвиток. Зустріч одного дня чи кількаденний табір можна розробити під будь-яку тематику. Головне, це власне зацікавлення даною сферою. Я залучаю учнів, яких навчаю, до цих активностей. Переконана, така участь дає їм більший освітній ефект. На даний час планую проект про те, як бути активним жителем свого міста і формувати суспільство, в якому насправді хочеться жити.

– Чому обрали для волонтерства саме Україну?

– Мені запропонували цю країну під час інтерв’ю. Я погодилась, і це було хороше рішення. Я не розчарована, а навпаки вважаю себе щасливчиком. На Тернопільщині знайшла багато друзів. Також співпрацюємо разом із іншими волонтерами Корпусу Миру, що завжди надихає на нові ідеї. Люблю відкривати для себе нові місця в Україні. Гостював тут уже і мій тато.

– Яка кумедна історія трапилась з Вами в Україні?

– Одного разу я ледве не побила працівника в шкільній їдальні. Я не звикла носити усі ці теплі шарфи взимку. І от працівниця, побачивши мою голу шию, вхопила мене за неї. Це було жартома. Але спрацювала моя спортивна реакція – нанести удар. Я відштовхнула її. Та запам’ятала корисну пораду жінки. Як бачите, я тепер у шарфі.