На вулиці осінь, а в Деренівці Теребовлянського району квітне дивовижної краси поле сухоцвітів. Тридцять сотих нев’янучих кермеку і гомфрени плекають місцеві природолюби Гариги.
Уже п’ятнадцять років Богдан та Марина Гариги вирощують у теплицях розсаду овочевих культур. Торік до батьківської справи долучилися їхній син Семен із дружиною Яною. Молоді агрономи запровадили нову технологію культивування рослин – гідропоніку, за якої коренева система знаходиться не в ґрунті, а в поживних водних розчинах. Цим методом вони вирощують салат, базилік, руколу, маш-салат та мангольд. Цьогорічним новоселом у їхніх теплицях став мікрогрін – молоді паростки міні-зелені, як-от гороху, соняшника, амаранта, гірчиці, гречки, редиски, льону, червоної капусти та мізуни. А наприкінці літа молоді Гариги здивували усіх квітучою плантацією сухоцвітів.
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
– Виготовляти на замовлення букети завжди було моєю мрією, тож цієї весни ми вперше посадили квіти, – розповідає Яна. – Спочатку висіяли іриси та крокуси. Згодом їх змінили анемони та ранункулюс. Посіяли в палетах і сухоцвіти – кермек та гомфрену. У червні висадили їх у відкритий грунт. А вже наприкінці серпня вони порадували нас своїм яскравим цвітом. Ми навіть і не сподівалися на такий врожай – нині маємо 50 тисяч квітів кермеку і майже стільки гомфрени. Ці рослини досить вибагливі, люблять кислий та глинистий ґрунти. Ми ж посадили їх на цілині, а вони так рясно зацвіли. Якщо на сухоцвіти буде попит, то й надалі їх вирощуватимемо.
Кермек та гомфрена квітнуть аж до перших заморозків. А от в букетах, до того ж без води, можуть стояти навіть десять років. У гомфрени кущ сильно розгалужений і сягає майже півметра висоти. Дрібні квіти дещо схожі на конюшину. Забарвлення у них біле, рожеве та фіолетове. На відміну від гомфрени кермек синього, фіолетового, блакитного, рожевого, персикового, білого та жовтого кольорів вони збирають кілька разів – кожні два тижні впродовж двох місяців. Зрізані квіти Гариги сушать на горищі – у сухому, темному і добре провітрюваному приміщенні. Пучки підвішують вниз головою, щоб зберегти форму стебла та листя.
– Сухоцвіти – чудова заміна штучним квітам, – каже Яна. – На наше весілля, яке ми святкували навесні, я робила з них бутоньєрки для нареченого та його дружбів. Із цих квітів виготовила й букет, який наречена кидає незаміжнім подругам. Флористи із сухоцвітів творять неймовірно красиві композиції. Нев’янучими квітами декорують кафе та ресторани. Ними прикрашають і власні оселі.
Марія БЕЗКОРОВАЙНА, газета “Сільський господар плюс”
