30 вересня християни вшановують пам’ять святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії, які постраждали за християнську віру.
У день Віри, Надії, Любові і Софії жінкам з цими іменами дарують подарунки. Іменинниці ж за традицією вирушають на вранішню службу в храм, щоб ушанувати своїх батьків.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Історія про мучениць
Жінка на ім’я Софія, що в перекладі означає «мудрість», жила в Римі у II столітті, за часів правління імператора Адріана. Вона мала трьох доньок, яких назвала іменами головних християнських чеснот: Віра, Надія та Любов. Невдовзі після народження третьої доньки жінка втратила чоловіка, проте жила благочестиво, дбайливо виховувала доньок, привчала їх виявляти в житті ті християнські чесноти, імена яких вони мали, даючи їм приклад мужності та витривалості у святій вірі. І дівчатка виростали гарними та розсудливими.
Коли у 137 році почалося переслідування християн, матір з доньками ув’язнили та відправили на суд до імператора. Він, коли довідався про належність родини до християнства, побажав особисто побачити трьох сестер і їхню матір. Найстаршій, Вірі, було 12 років, Надії – 10, а Любові – лише 9. Усі четверо без страху визнали перед імператором, що сповідують віру в Христа.
Коли вимоги зректися християнської віри не допомогли, Адріан доручив родовитій жінці Палладії переконати матір та дочок вернутися до ідолопоклоніння. Проте їй теж це не вдалося: сестри не змінили своїх переконань.
Тоді їх знову привели до імператора Адріана, який почав наполягати, щоб дівчата принесли жертву язичницьким богам. Сестри з обуренням відкинули його наказ. «У нас є Бог Небесний, – відповіли вони, – його дітьми ми бажаємо залишитися, а на твоїх богів плюємо і погроз твоїх не боїмося. Ми готові постраждати й навіть померти заради дорогого нам Господа нашого Ісуса Христа».
Розгніваний Адріан велів катувати дітей – і всіх трьох сестер на очах одна в одної та їхньої матері замучили до смерті. Софія не зазнала від катів тілесних мук, але її прирекли на ще сильніші душевні страждання від розлуки з дітьми. Жінка похоронила останки своїх дочок і два дні не відходила від їхньої могили. На третій день Господь послав матері тиху смерть і прийняв її душу в небесну обитель.
Мучителі, вражені такою силою любові до християнського бога, схилилися перед величчю цих смертей і побудували їм храм, а свідки трагедії рознесли цю історію по всьому світові.
Софію, котра зазнала великих душевних мук за Христа, разом із доньками Церква зарахувала до лику святих.
Незважаючи на цю страшну історію, свято Віри, Надії, Любові та Софії завжди сприймали радісно. Адже дівчата і їхня матір показали, що для людей, зміцнених благодаттю Святого Духа, недоліки тілесних сил не перешкоджають прояву сили духу та мужності.
Народні традиції та звичаї свята
Ранок жінкам було прийнято починати із гучного плачу. Чому так? Це слугувало своєрідним оберегом від невдач. Якщо не було про що плакати — горювали за долю рідних і близьких.
Така незвична традиція виникла в честь матері трьох мучениць — Софії. Вважалось, якщо поплакати у цей день, то протягом наступного року нічого поганого не станеться.
Заміжні жінки йшли цього дня до церкви і ставили три свічки, одну з яких забирали додому. Молились за злагоду у домі.
Існували і дохристиянські звичаї на цей день, приурочені сільським святцям. Молодь збиралась на вечорниці, аби перед юрбою покрасуватись і самому оглянутись — чи не припаде раптом хтось до серця.
Дівчата, серце яких вже було зайнятим, просили у цей день, щоб хлопець завжди відповідав навзаєм, а їх почуття ніколи не закінчувались.
Іменини Віри, Надії і Любові, а також Софії
Прийнято 30 вересня святкувати іменини жінок із такими іменами. За традицією, їх слід пригощати смачними пирогами. Самі ж іменинниці можуть святкувати всі три дні. Вважалось, що жінка, котра народилась у цей день — наділена неабиякою мудрістю, завжди приносить у дім благо і затишок.
Дарували іменинницям також іконки чи прикраси із зображенням мучениць чи солодощі. Застілля влаштовувати було не прийнято, але як приходив хтось привітати із подарунком — то обов’язково віддячували пирогами.
Прикмети на День Віри, Надії, Любові і Софії: чого не можна робити
Народна пам’ять зібрала безліч прикмет, пов’язаних з днем християнських мучениць. Чимало з них корінням йде до дохристиянських вірувань слов’ян.
Так, 30 вересня вважалось в народі непростим, небезпечним днем. Поганою прикметою вважалося призначити на цей день вінчання або заручини. В той же час, «сільські святці» були періодом знайомств і залицянь. Згідно прикметі, на «бабські іменини» сватаються, а на Покрову – весілля грають.
Жінкам в цей день не можна займатися домашніми справами. Замість цього слід «виплакатися» за себе і своїх близьких, а також піти до церкви. У Софії просять здоров’я для хворих дітей, успішного зачаття дитини і позбавлення від жіночих захворювань.
Віри, Надії, Любові та Софії: прикмети
- 30 вересня вважається небезпечним і нещасливим днем.
- Весілля, заручини і весілля 30 вересня не проводять — погана прикмета.
- Жінкам не варто сьогодні займатися домашніми справами.
- Народні прикмети говорять, що цей день завжди холодно і дощитиме.
- Після Віри, Надії, Любові починаються перші заморозки.
- Якщо журавлі полетять у цей день, то на Покров буде мороз, а ні, то зима буде пізніше. Зазвичай слідом журавлям кричали : «колесом дорога», для того, щоб навесні вони знову повернулися в рідні місця.
- Якщо в цей день пішов дощ, буде рання весна.
- На Віру, Надію, Любов сватаються, а на Покрову весілля грають.
