Нині у 40 населених пунктах Тернопільщини відзначатимуть храмовий празник – Воздвиження Чесного Хреста Господнього.
Варто зазначити, що серед цих сорока є й справді унікальні храми, зокрема пам’ятки архітектури національного значення – у Тернополі (Надставна, кін. 16 ст.), Копичинцях (1630 р., дерев’яна), Бучачі (1771 р.). Варто згадати серед усіх цих храмів й дерев’яні: у містах Кременець (1889) і Монастириська (1892), селах Швайківці (1730 р.) Чорткіського, Пліхів (1742) Бережанського, Носівці (1760-і) Зборівського, Угриньківці (1769 р.) Заліщицького, Новий Олексинець (1846) Кременецького, Великі Загайці (1864) Шумського, Плиска (1750) і Чайчинці (1776) Лановецького, церкву-мандрівницю с. Бобрівники (1890 р., перевезену із с. Олешів на Івано-Франківщині) Монастириського та ін.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Чому дерев’яні храми будували без цвяхів?
До речі, особливістю майже усіх дерев’яних церков було те, що майже всі вони були зведені без жодного цвяха. Тому й часто у нас їх називають «унікальними». Варто зауважити, що навіть бані кріпилися здебільшого дерев’яними цвяхами, бо поважні господарі, які керували будівництвом церков не хотіли, щоби залізні цвяхи вбивали у дерево, як це було в історії з Ісусом.
Окрім того, серед храмів Воздвиження Чесного Хреста Господнього є і ювіляри у селах Нараїв (185 років) Бережанського, Білокриниця (105 років) Зборівського, Кудринці Борщівського і Тилявка Шумського (80 років), Синява Збаразького – 90 років.
Церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього у с. Монастирок Борщівського району, що приваблює туристів давньослов’янським перечним храмом, також унікальна – у ній зберігається чудотворна ікона Матері Божої.
Традиції святкування і чому «Хрест Животворний»?
Свято Воздвиження належить до 12 великих. Історики вважають, що передусім дві події лягли в основу встановлення свята: віднайдення у 4-му столітті Хреста, на якому розіп’яли Ісуса, та повернення цього хреста з Персії до Єрусалиму у 7-му столітті. За переказами, під час розкопок була знайдена печера, де був похований Ісус, а поруч три однакових хрести. Тому, важко було дізнатися який же з них Ісусів. Допомогло диво: хвора жінка доторкнулася до одного з хрестів і зцілилася. Так і з’явилася назва – Животворний Хрест.
Слово «воздвиження» означає «піднесення», тобто урочистий обряд почитання та прославляння Хреста Господнього.
Оскільки свято Воздвиження нагадувало про Христове розп’яття і смерть, то з найдавніших часів стало звичаєм Церкви в цей день дотримуватися строгого посту. У церквах ставили свічку до ікони Воздвиження Хреста Господнього і молитися за здоров’я і благополуччя в родинах.
У народі говорили, що на Воздвиження осінь літо відсуває. За три дні до свята збирали всі овочі з корінням, бо вважали, що ранкові заморозки знищать урожай. Залишати можна було хіба що ріпу. Від цього дня займалися заготівлею капусти на зиму.
Згідно з народними повір’ями, цього дня не можна ходити в ліс, оскільки на південь не тільки летять птахи, а й повзуть змії, тому прогулянка може бути небезпечною.
Тож здоров’я та благополуччя усім нашим родинам!
Газета «Свобода».
26. 09. 2018 року Божого
