15-16 вересня у Запоріжжі відбувся унікальний в Україні та Європі фестиваль домашньої консервації, який цьогоріч зібрав рекордну кількість учасників – понад 100. Частували гостей різноманітними смаколиками майстри із Запоріжжя, Києва, Харкова, Дніпра, Херсона, Мелітополя та Токмака. Тернопільщину на фестивалі вперше представили подружжя Романа та Ольги Навроцьких.
Коли я зателефонувала до Ольги Навроцької, щоб домовитись про інтерв’ю, вона саме поверталась із однієї дуже потрібної і важливої події. У рамках проекту ГО «Ранкової кави ділових жінок» проводився збір коштів для маленького тернополянина Максимка Лихолата, який під час вибуху у квартирі на Пушкіна втратив батька. Попередній збір коштів був на операцію хлопчику, а цього разу за зібрані гроші йому купили велосипед. Напередодні Максимчику вручили подарунок.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
– Як відреагував Максимчик на такий презент?
– Він дуже задоволений. Лікарі якраз рекомендували йому розробляти спину, їздити на влосипеді. Можливо зараз холодно, щоб їздити на вулиці, але коли потепліє чи вже навесні Максимчик зможе кататись на своєму новому двоколіснику. Виявляється, ми навіть з кольором вгадали.
Він розумний, чітко все відповідає, знає, чого хоче. Але попереду в нього ще не одна операція і тривала реабілітація після того, що сталося. Там обпечено великі ділянки шкіри і на обличчі теж. Дуже шкода цього хлопчика. Тому ми вирішили допомогти йому.
Наша громадська організація має назву – «Ділові жінки України в Тернопільській області». Тут її очолює Ірина Демкура, а я є одним із віце-президентів. Ми проводимо таку «Ранкову каву», вони є постійні, а кошти, зібрані з оргвнесків йдуть, крім оренди приміщення і наших витрат, на благодійні справи. Я виступаю в ролі ведучої заходу. Але ми не лише збираємо гроші на подарунки потребуючим дітям. Як каже Президент нашої організації Наталія Нетовкіна, таким дітям потрібно дарувати не рибу, а вудку для того, щоб навчити цю рибу ловити. Адже вони йдуть у доросле життя зовсім не пристосовані до нього. Тому ми проводимо також різні заходи і навчання для таких дітей. Тому запрошуємо на нашу «Ранкову каву ділових жінок» усіх жінок, які мають бажання долучитись до наших справ.
– Ви – різнобічна жінка. Крім того, що ви успішна бізнес-леді, ви ще й чудова господиня. Розкажіть, як від звичайного бажання потішити домашніх смаколиками ви перейшли до відкриття власної справи?
– Кулінарія – це моє захоплення. Я завжди любила готувати їжу, особливо різноманітну консервацію. Знайомі, які приходили до нас в гості і куштували мої варення, були в захопленні. І, напевно, їхні схвальні відгуки і дали мені зрозуміти: те, що я роблю, подобається людям. І коли була у пошуках власної справи, яка була б цікавою, приносила користь людям і заробіток, мені прийшла на думку саме консервація. Але, водночас, я розуміла, що це має бути щось виключно оригінальне, оскільки цей продукт є на столі майже у кожної господині. Тому я почала шукати неординарні рецепти та комбінувати, створювати щось своє, цікаве.
– Фестиваль консервації у Запоріжжі не має аналогів. Чому вирішили взяти участь у ньому?
– Про те, що в Україні проводять такий фестиваль я дізналась із соцмереж. Одразу вирішила взяти участь, заповнила анкету. Мені сподобалась сама ідея такого заходу. Було цікаво не стільки продати свою продукцію, а подивитись на інших, почерпнути новий досвід. Як то кажуть, і себе показати, і на інших подивитись. На фестивалі ми були єдині не лише з Тернопільщини, а й взагалі із західної України. Нас дуже тепло прийняли. Організували нам різноманітні екскурсії. Разом з іншими учасниками на Дніпрі співали «Реве та стогне Дніпр широкий!». І це було дуже знаково. Відвідали музей, де нам показали справжні козацькі чайки, побували на Хортиці. Враження залишились неймовірні.
– Що вас вразило, щось нове для себе відкрили?
– Вразила сама організація фестивалю. Це було справжне свято консервації! Окрім виставки-ярмарку консервації, відбувалися різноманітні конкурси. Наприклад, чоловіки змагалися, хто більше разів присяде із мішком картоплі в руках. А вкінці їм вручили ще й важкий гарбуз! Мій чоловік брав участь у цьому конкурсі та став переможцем. Було дуже цікаво і весело. Ми достойно захистили нашу Тернопільську область. В нас і продукт смачний був, і красиво оформлений. Біля нашого стола завжди було найбільше покупців, люди цікавились, було багато схвальних відгуків, дехто приходив навіть, щоб просто піоспілкуватись. Деякі виробники нам теж сподобались. Наприклад, виробники з Херсонщини представили на фестивалі в’ялені помідори, які на смак не гірші, ніж італійські і навіть цікавіші й оригінальніші. І це можна робити і в нас, в Україні, чому ж ні. Для себе ми зрозуміли, що немає меж кулінарної фантазії.
– Які унікальні консервації представили ви?
– Ми маємо чимало унікальних рецептур, одна серед яких – ківі з цукатами і коньяком. Це мною придуманий рецепт, аналогів йому більш ніде немає. Що надихнуло мене створити саме таке варення? Колись я була в Європі і куштувала там варення з ківі, проте ні консистенція, ані смак мені не сподобалсь. І я вирішила створити своє варення з ківі. У своєму рецепті я зберегла текстуру самого фрукта, його видно у розрізі. Також я додаю сюди яблучні цукати і коньяк, який вливаю під час кипіння варення. При високі температурі та у поєднані із цукровим сиропом спирт випаровується і залишається лише оцей кондитерський і неповторний смак коньяку. Також ми робили «Королівське» варення. Це агрус, фарширований цитриною і горіхом грецьким.
– Це ж практично ювелірна робота?
– Так, але смак того вартий. З кожної агрусини вибирається серцевинка і фарширується, а тоді заливається сиропом декілька разів. Тому всі корисні властивості такого варення зберігаються дуже довго. Смакує з морозивом чи десертами.
Крім цього, в нас було цікаве варення із цвіту кульбаби. Рослини ми збирали в екологічно чистому районі – Дністровському каньйоні. В одній баночці такого варення – від 150 до 250 квіток кульбаби. Весь нектар і пилок потрапляє в цей сироп, тому він не тільки смачний а й має цілющі властивості – лікує від кашлю чи застуди.
– Тобто, ваші консервації не лише цікаві на вигляд та за оригінальними рецептами, а ще й корисні?
– Взагалі, те, що консервація некорисна – це міф. Тому, що фрукти чи овочі зберігають до 70-ти відсотків своєї користі у банках. Ми намагаємось піддавати фрукти якнайменшій термічній обробці. От моє абрикосове варення на смак, як свіжий абрикос. Крім цього, ми не додаємо жодних консервантів та загущувачів, а також намагаємось давати якнайменше цукру.
– Чоловік підтримує ваше захоплення?
– Чоловік підтримує мене морально, радіє моїм успіхам. На фестиваль він поїхав разом зі мною, ми з ним були своєрідною родзинкою, з нами усі фотографувалися. Розмовляли на різні теми. Роман мені допомагав, декому, хто не розумів українською, перекладав і навіть давав інтерв’ю на 1+1.
– Головний секрет смачного варення…
– Це любов до своєї справи, до того, що подобається, бажання принести радість людям, частинку солодкого дарунку.
Розмовляла Лілія Лобур
Фото з архіву сім’ї Навроцьких.
