Із села Дуплиська, що у Заліщицькому районі, походить її дід по лінії матері – Григорій Савчинський – священик, громадський діяч, поет, прозаїк, автор книги «Звенигород».
Відомо, що дідусь майбутньої співачки народився і зростав у цьому мальовничому селі, згодом навчався в Бучацькій гімназії, Львівській духовній семінарії. Був парохом у селах Княгиничі (нині передмістя м. Івано-Франківська), Виспі поблизу Рогатина й у літописному Звенигороді на Львівщині.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Г. Савчинський відомий як культурний діяч і письменник. Брав участь у з’їзді українських учених 1848 року в м. Львові, друкував свої твори вже в перших числах першої української газети-журналу «Зоря Галицька» (1848—1851
У 1867 році Г. Савчинського обрали громадським радником повітової ради в місті Бібрці.
Творча спадщина Г. Савчинського багатожанрова, він писав дуже багато прозових і поетичних творів. Поряд із серйозними газетними статями на господарські теми друкував у різних виданнях інтимну лірику, елегії, гуморески, казки, притчі та байки. Заслуговують на увагу його оповідання, новели, повісті про історичне минуле краю, людей і їх повсякденне життя.
Цікавий факт: у літературних колах Григорія Савчинського прийнято вважати одним із перших зачинателів віршованої байки в Галичині («Гусак», «Курочка», «Будяк», «Яструб і голуб», «Старий Кінь і старий Собака», «Когутик») і, що цікаво, автором творів, що висміювали пияцтво («Недоля пияка і його коней», «Покаяння пияка»).
Сам Іван Франко дав позитивну оцінку творчості Савчинського у «Нарисі історії українсько-руської літератури» (1910), відзначивши, що «оповідання «Геть, геть, геть!» написане для пропаганди тверезості і не позбавлене таланту».
Як сільський парох, письменник глибоко знав болі, тривоги, психологію, мислення й мову простолюддя. Тому й так барвисто, художньо виразно виписав сільські типи, їх внутрішній світ. Змалював він трагічні події та гострі конфлікти в побуті селян та сільських п’явок-війтів, корчмарів. Уся проза Г. Савчинського таврує пияцтво як причину страшних людських трагедій.
За матеріалами бібліотеки-філії села Дуплиська підготувала Ірина Мадзій.
