Рівно 98 років тому, 21 липня 1920 року в місті Кременці народився Ісаак Стерн, який в майбутньому став зіркою світового масштабу і одним із найвідоміших скрипалів ХХ століття.
На території України, родина Стерна, після його народження проживала не довго. Так склалось, що в 1920-х роках вона переїхала до США, де оселилась в місті Сан-Франциско.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
В своїх мемуарах Ісаак так згадує переїзд до США: «Мій батько роздобув собі польський паспорт і візу до Сполучених Штатів. За паспортом його професією було «художник», а постійним місцем проживання – Кременець. Після багатомісячної поїздки через Сибір і Тихий океан, ми прибули в Сан-Франциско, де кілька років тому вже влаштувався старший брат моєї матері».
Життя на новому місці було не простим. Прийшлось все розпочинати з початку і важко працювати. Ось як описав перші роки життя за океаном Стерн:
«Мій батько будучи в якомусь сенсі художником, дещо знав про фарби, тому зайнявся фарбуванням будинків і в кінці життя сильно страждав від отруєння свинцем. Любив чорнослив і гарячий шоколад, пив каву. Точніше сказати, він пив цукор і додавав в нього трохи кави. Звичайний його сніданок складався з яєць, сосиски і гарячих тостів з джемом – що, мабуть, зіграло не останню роль в тому, що, врешті-решт, у нього розвинулася виразка. У роки Великої депресії він ходив від хати до хати, продаючи каву MJB. Іноді, в гірший час кризи, коли нам бракувало грошей навіть на їжу, ми отримували харчової пайок у вигляді банок без наклейок, про вміст яких можна було дізнатися тільки після того, як їх відкриєш. Будучи дитиною, я ходив з моїми батьками і сестрою, з двоюрідними братами і сестрами та іншими родичами на пікніки в парк Голден Гейт, один з найбільших і найкрасивіших міських парків в країні, і я пам’ятаю всі наші поїздки в нього. Там був загін для бізонів, великий акваріум, японський чайний будиночок і садок з маленькими містками, і стадіон Кезар, база бейсбольної команди Сан-Франциско».
Батьки мріяли, щоб син став музикантом, і з дитинства наймали йому вчителів, а коли Стерн досягнув необхідного віку, то відправили навчатись до консерваторії Сан-Франциско. Його викладачами там були відомі тоді Луїса Персинджера й Наум Блиндер. Хлопець старанно навчався і вже у віці тринадцять років зіграв свій перший концерт. Ця знакова подія в житті музиканта відбулась із Симфонічним оркестром Сан-Франциско. За якийсь час був і перший виступ в легендарному Карнегі-холі.
До речі, пізніше, саме Стерн зіграє помітну роль у порятунку історичного залу Карнегі-хол в Нью-Йорку, який влада міста планувала знести.
Протягом життя Стерн гастролював по всьому світу, завжди збирав повні концертні зали, не дивлячись, чи це Європа чи Азії, скрізь його сприймали оплесками на біс.
Свою першу премію Ісаак Стерн отримав у 1981 році за фільм про поїздку в Китай під назвою «Від Мао до Моцарту», тоді це була премія Академії в розряді повнометражних документальних фільмів. Через кілька років премію від «Кеннеді-центра».
У 1955 році Стерн одружився на колишній працівниці ООН. На наступний рік у них народилася дочка. Віра Стерн часто супроводжує чоловіка в його гастрольних поїздках.
В 1987 році сталась знакова подія, Стерну вручили премію Греммі за «визначний артистичний внесок у сфері записів протягом життя».
Помер Стерн у Нью-Йорку 22 вересня 2001 року.
Під час одного із своїх концернтів Стерн сказав такі слова, які стали його візитівкою ««Служіння музиці – не професія, це спосіб життя. Для того щоб вести такий спосіб життя, необхідні як мінімум дві речі: чітке уявлення про те, чим ти хочеш стати, і наполегливість в досягненні поставленої мети. Не можна вийти на сцену і сказати публіці: «Вибачте, але я тут». Необхідно вірити в себе і зробити так, щоб всім відразу стало ясно: «Я збираюся грати. Слухайте!»…
Помер кременчанин Ісаак Стерн у Нью-Йорку 22 вересня 2001 року.
Тетяна Яцечко-Блаженко
