На перший погляд таке запитання може видатися дивним… Проте кожне місто, село і селище мають свої, притаманні лише їм запахи, як і звуки, взагалі – енергетику. Нижче мова йтиме саме про запахи древнього містечка Теребовлі, що на Тернопільщині, якому минулого року виповнилося 920 років.
Нині лише початок червня, але в природі цього року все діється набагато швидше, ніж в минулі часи – скоріше зацвіли більшість квіткових рослин, кущів та дерев.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Постійно з весни й до самої пізньої осені Теребовля в цвіту. І що є особливого в ній, так це природньо-історичне розміщенні містечка: більша частина його спочиває в значній улоговині, оточеній горбами і горами зі всіх боків. Так, що в самому місті вітри постійно невеликі за силою й саме вони приносять з горбів різноманітні аромати квітучих садків з різних околиць. Цікавим є те, що західний та східний райони так і звуться «Садики» й «Сади». З ранньої весни в місто линуть запахи квіткових дерев із цих районів, а аромати із самого міста не виносяться, вони стоять там і мешканці насолоджують то ароматами цвіту бузку, то каштанів, садків з черешнями, сливами, яблуками, грушами, а тепер і лип. Теребовлянці люблять своє місто за те, що воно є, найперше, їх отчим домом, за його красу та велич, за давню цікаву та героїчну історію, за звуки і запахи. І де б не занесла доля дітей свого міста, воно приходить їм у снах, за їх розповідями, люди реально на далеких відстанях відчувають його, мов живу істоту. Одного разу одного теребовлянця було запитали чи любить він своє місто і він на здивування всім присутнім відповів: «Ні, я його зовсім не люблю…, – при цьому запанувала тиша й здивування відобразились на лицях людей та чоловік після недовгої паузи продовжив, – так, я його не люблю, я його просто КОХАЮ!» І таке діється з більшістю мешканців Теребовлі.
Фото автора
Фото автора
Фото автора
Лип в Теребовлі та її околицях багато, вони ростуть на узбіччях великих вулиць, таких, наприклад, як Січових стрільців, де біля ЗОШ № 2 за даними природолюбця та аматора-еколога Михайла Войтовича є липи віком більше 100 років, такого приблизно ж віку за його словами й липи на горі Покрівка. А взагалі, липи – то довгожителі, середній їх вік вчені визначили до 300-400 років, хоч бувають дерева й набагато старші – до 1000 років, з діаметром стовбурів до 5 м. Запах цвіту лип полюблять не тільки люди, а й інші живі істоти, зокрема – бджоли. Та й не дивно, адже квітки липи виділяють масу запашного солодкого нектару, який комахи часом не встигають збирати і він просто капає додолу. Це добре спостерігати на тротуарах та асфальтовому покритті доріг міста, тоді вони просто масні й мокрі від тієї речовини. Багато лип росте на Замковій горі, величава липа біля південної вежі зустрічає своїх мешканців та гостей міста розлогими вітами в цвіту, ніби обіймає по материнському, пригортає до грудей та шепоче пісню пташину, та присипляє незбагненими запахами… Також є липи в скверику Т. Шевченка, в Молодіжному парку, вздовж короткої вул.. 22 січня красується молода алея, липи ростуть в лісових масивах навколо міста та ще в багатьох місцях.
Фото автора
Фото автора
Фото автора
Не раз спостерігались такі картини: йдуть старші люди, чимчикують собі містом та раптом чомусь зупиняються, стоять і мовчать. Підходиш до них, а вони стоячи під липами, … дихають, насолоджуються ароматом цвіту, а потім ще й кажуть, що таким чином «задурно» лікуються. Напевно в цьому таки щось є! А в Молодіжному парку та на Замковій горі бігуни також роблять зупинки під липами і також вдихають їх запахи.
Отже, нині в Теребовлі липовий медовий місяць, а у всіх теребовлянців липові заручини!
Наукова довідка: Липа росте в лісах, садах, на міських бульварах і в парках. Культивується як декоративна і озеленювальна рослина. Найпоширеніший в європейській частині країни вид — липа дрібнолиста. Особливо хороша липа влітку, під час цвітіння, коли дерево зверху донизу вкрите запашними, виділяють ніжний аромат жовтуватими квітками, зібраними в напівпарасольки, з великим, як крило бабки, при-квітками.
Серед лісових дерев липа виділяється своєю густою кроною. Для неї характерний могутній стовбур, що досягає в діаметрі 2-3, а іноді навіть 5 метрів.
Зацвітає липа в природних умовах на 20-му році життя, а в насадженнях — тільки після 30 років. Цвіте майже щорічно і дуже рясно в червні—липні. Цвітіння триває 10-15 днів. У той час, коли цвіте липа, в повітрі струмує дивно тонкий, ніжний солодкуватий аромат, який відчувається далеко за межами липових садів і парків.
Липа дрібнолиста — лікарська, медоносна, харчова і технічна рослина. У науковій медицині як лікарську сировину використовують лише квітки липи — липовий цвіт, а в народній — практично всі частини рослини. У промислових масштабах заготівлю лікарської сировини здійснюють в основному під час рубки липових лісів, коли дерево досягне 90-річного віку. В цей час з дерева можна отримати максимальну кількість сировини.
Віктор Аверкієв
