Є місця які важко описати словами, місця з надзвичайною енергетикою та неймовірною природою, від яких перехоплює подих і віє містикою.
Одне з таких знаходиться в невеличкому селі Монастирок Борщівського району Тернопільської області . У давні дохристиянські часи тут існував язичницький храм, де здійснювали свої ритуали волхви . Пізніше в IX столітті в ньому оселились ченці-відлюдники. Печерний храм, за словами дослідників-археологів, витесаний у природньому гроті, що утворився від вивітрювання вапняку. Він знаходиться на висоті 80 метрів над рівнем вод річки Серет.
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
Фото: В пошуку пригод
Вхід у печеру в вигляді широкого прорізу веде у глибину між камяними брилами. З правої сторони розташований скельний навіс, який підтримують три камяних опори, свій вигляд вони набули наприкінці 19 століття, ними замінили природні що руйнувалися під впливом часу.
Сам печерний храм знаходиться в середині у вигляді невеликої кімнати, з правої сторони розташований вівтар якому вже більше тисячі років, він по традиції повернутий на схід. У центрі вівтарря зображена ікона Ісуса Христа, за переказами, лик спершу проступив на скелі, а ченці лише надали йому виразності фарбами. В радянські часи ікону намагалися замалювати вапном, але лик все одно проступав. Так зявилася чи не єдина ікона Христа з заплющиними очима, які за повіррям Він закрив через те що не міг споглядати людські гріхи.Саме тому християни вірять що тут відпускають найтяжчі гріхи.
Фото: В пошуку пригод
Біля гроту знаходиться велика камяна брила, розташована на трьох опорах. Вчені припускають що в давні часи вона використовувалась як жертовник, тим більше що зберігся жолоб, який ймовірно служив кровостоком. Вже за християнських часів на камені вирізали хрестоподібне заглиблення. Розповідають що вода яка потрапляє в заглиблення стає червоного кольору, наче кров, яку колись увібрав у себе камінь, і вона здатна зцілювати. Під час мого перебування біля храму падав дощ, вода яка збиралась в хресті справді мала червоний відтінок.
Про ці місця можна ще багато чого розповідати (вище від гроту є старовинна відновленна церква та руїни монастиря, від церкви до печерного храму веде Хресна дорога у вигляді деревянних хрестів) але це вже зовсім інша історія, яку я розповім наступного разу.
Навколишні місця ваблять людей ще й своїми надзвичайними краєвидами, які відкриваються погляду : каньйон густо порослий лісом, долина річки Серет, з відки лунають жаб’ячі співи, а сама атмосфера дарує відчуття миру і спокою.
Фото: В пошуку пригод
