За кілька днів Кременець відзначатиме одну важливу історичну дату. Саме 9 травня 1438 року, місто отримало Магдебурзьке право. Про значимість цієї події для міста та цікаві історичні факти розповіли у краєзнавчому музеї, – пише Кременець.city.
“Після розпаду Галицько-Волинської Держави, у 1340 році, місто відійшло до Любарта із династії Гедиміновичів. Це період формувавання цілої плеяди литовсько-руських родів князів Острозьких, Збаразьких, Сапігів, Пузин, які відігравали помітну роль в історії краю”, – каже науковий співробітник краєзнавчого музею Ольга Данилюк.
Перегляньте також:
- Підприємці з Тернопільщини підозрюються у переправі чоловіків закордон
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
“Особливе значення в історії міста мав князь Великого Литовського князівства Свидригайло”
Та особливе значення в історії міста мав князь Великого Литовського князівства Свидригайло, надавши Кременцю 9 травня 1438 року грамоту за якою місто отримало Магдебурзьке право.
“Надання місту права із рук самого князя свідчило про значимість міста, адже більшість на той час практикували викупівлю права”, – каже Ольга Данилюк.
Розповідає науковець і про особливий зв’язок Свидригайла із Кременцем. Вісім років він просидів під охороною німця Конрада, в підземеллях Кременецького замку. Звідси великодньої п’ятниці, 1418 року, з допомогою волинських князів Дашка Острозького і Олександра Носа, він вирвався на волю, щоб продовжити боротьбу за престол.
“В грамоті перераховані представники національностей, які мешкали у місті”
“Магдебурзьке право надане Кременцю було написане руською (українською) мовою, а не латиною, як писалося більшість привілеїв того часу. В грамоті перераховані представники національностей, які мешкали у місті, ними були: русини (українці), ляхи (поляки), німці, волошини (молдавани), вірмени, жиди, татари. А також перелічені спеціальності, які розвивалися на той час у Кременці: пекарі, різники, шевці, мельники, майстри обробки каменів для жорен та для млинів, працівники майстерень по виготовленню кременів до рушниць та пістолів. Визначалися грамотою і правові стосунки, такі як користування угіддями, лісами, ставками, річками, право на випас худоби, на місця полювання, заготівлю дров, ловлю риби”, – розповідає науковий працівник.
“Магдебурзьке право проіснувало у Кременці до кінця ХVІІІ ст.оліття”
Кажуть у музеї, що для центральної влади, яку здійснював литовський князь чи польський король, надання Магдебурзького права місту було важливим чинником державного управління, тому згодом його підтверджували королі декілька разів.
“Фактично, це право проіснувало у Кременці до кінця ХVІІІ ст. Це сформувало своєрідність і специфіку міського управління у нашому місті. В цьому році Кременець святкує 580 років з часу надання місту права на самоврядування і ми з гордістю згадуємо славну сторінку в історії нашого міста”, – каже Ольга Данилюк.
Нагадаємо, що “Магдебурзьке право” походить від назви німецького міста Магдебург, котре у ХІІІ ст. отримало право на самоврядування. Надавалося містам з дозволу короля чи іншого володаря. Цим документом визначалася система міського самоврядування, права і обов’язки міщан. Встановлювався порядок обрання вищого органу самоврядування-магістрату, а також суду, регулювання питання податків, торгівлі, діяльність цехів. Встановлювалася система оподаткування майна, визначалися покарання за різні види злочинів. Магдебурзьке право в українських містах частково відрізнялося від права, що застосовувалося в Західній Європі. Керівник магістрату – війт в Україні, був одночасно і головою міського суду.
“У ХV-ХVІІст. більшість українських міст отримали Магдебурзьке право. Львів у 1356 році, Луцьк у 1432 році, а Київ у 1494-му”, – розповіла науковець.
