Ювілейна академія «Блудний лебідь розправляє крила», присвячена 70-річниці від дня народження (світлої пам’яті) незабутнього поета Ярослава Павуляка, відбулась у його родинному селі Настасові.
День був надзвичайно сонячним і насиченим. Спочатку у церкві Вознесіння Христового відбулася свята літургія. Після цього – чин парастасу на могилі славетного односельця. Святкову академію у місцевій школі відкрила вчителька української мови і літератури Світлана Зальопана. Про творчість талановитого мистця розповів професор ТНПУ ім. Володимира Гнатюка Олег Смоляк. Із цією подією присутніх привітав Василь Томчишин, помічник генерального директора компанії «Агропродсервіс». Він передав присутнім найщиріші вітання від Івана Чайківського, який, до слова, завжди сприяє у просвітницьких заходах настасівчан.
Перегляньте також:
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
- YAKTAK виступить у Тернополі з додатковим концертом
Фото: Валентина Семеняк
Фото: Валентина Семеняк
Фото: Валентина Семеняк
Фото: Валентина Семеняк
Фото: Валентина Семеняк
Фото: Валентина Семеняк
Фото: Валентина Семеняк
Фото: Валентина Семеняк
Фото: Валентина Семеняк
Фото: Валентина Семеняк
Незабутні поетичні твори Ярослава Павуляка читали учениці Вікторія Баб’як, Євгенія Кулян, Діана Пацула, Анастасія Винник, Марія Фіялка, Надія Семирко. Вчитель Острівської дитячої музичної школи Ігор Вовчак, який створив музику на слова відомого вірша Ярослава Павуляка «Бачу, земле, твоїм багатством» – виконав новостворену ним пісню. Урочистості були щедрими на пісні. Найбільше оплесків «зірвала» студентка факультету мистецтв ТНПУ Уляна Шерстій (клас викладача Наталії Овод, концертмейстер студент Степан Буранич). Її чарівний голос зачепив струни найпотаємніших закутків душі кожного, хто завітав на цю літературно-мистецьку подію («Знаю, нічко, знаю». Музика Василя Сороки, слова Ярослава Павуляка). А знаменитий вірш Павуляка «З чужини до отчого порога» , завдяки студенту тернопільського державного музичного училища імені Соломії Крушельницької Ігорю Гуцалюку, став піснею у його ж таки виконанні. Тетяна Дігай, поетеса, літературний критик, член НСПУ зробила аналітичний «зріз» новаторської поезії поета. Приємно здивував односельців Михайло Тимчук, який написав і прочитав поему пам’яті поета «Ціхо! Коли я говорю!». Однокласниця Ольга Нестерова розповіла про шкільні і юнацькі роки Ярослава. У виконанні студента факультету мистецтв ТНПУ Романа Фестриги прозвучав «Реквієм». Затамувавши подих, слухали спогади дружини поета – Лесі Філінської. Завершилась ювілейна академія виступом відомого гурту «Настасівські музики» (художній керівник Василь Джинджиристий) та Настасівським самодіяльним народним хором (керівник – Михайло Франків), пісні у виконанні яких Ярослав Павуляк любив понад усе.
«… Я ще не весь. Ненавиджу й люблю,
А заким у якусь безодню ляжу,
То вашій ненаситності і злу
Своїм корінням горло перев’яжу».
Це Ярослав Павуляк. Таким був епіграф ювілейного вечора. І цим все сказано.
Валентина Семеняк.
