Ви пам’ятаєте, що сьогодні – Міжнародний день Джазу? То варто нагадати, а то біжимо постійно сходинками життя, як по клавіатурі роялю – поспішаємо, летимо, зачіпляємось, стрибаємо-перестрибуємо – то вгору, то вниз, то вперед, то назад. Сходинка біла – радісна, чорна – смутна, біла – весела, чорна – печальна, мажорна, мінорна. От тільки чому ці чорні сходинки якось так збоку знаходяться, не дуже « в темі» основного білого маршруту, – доводиться крокувати якось вбік, затримуватися, вибираючи зручне положення, щоб ступити, іноді навіть ногу можна підвернути. Незручно страшенно. Та й темп з ритмом якось відразу збиваються.
Читайте також
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Хоча дивно якось виходить, – якщо йти широкими білими – впевнено, зручно, адже вони йдуть собі підряд одна за одною – біла-біла, біла-біла, то все легко і правильно складається. А от, щоб із чорної на чорну потрапити, перестрибувати доводиться, і ще як старатися потрібно, щоб влучити. То може не так вже й обов’язково тими чорними клавішами постійно пересуватися?! Не дарма ж про чорні смуги у житті ми постійно говоримо, скаржимося і сумуємо через це? Може, набагато простіше все таки з тих чорних сходинок на білі переміщатися і на них не зважати? Може, для того вони й не розміщені підряд, щоб контраст цей життєвий відчувався між білим і чорним, щоб руки не опускалися і хотілося йти вперед чи навіть повертатися – кудись, до когось, для чогось, за чимось. Та й вузенькі вони, ці чорні сходиночки, затримуватись на них не так вже й зручно, щоб паузу у бігові зробити – відпочити, огледітися, подумати, зробити вибір. На більших, широких, радісних зупинятися і відпочивати значно приємніше!
Але ж між білими і чорними клавішами, як в натяках, посмішках, недомовках, компліментах та роздумах – півтони. Може, вони й створені для того, аби все пом’якшувати, заінтриговувати, а не тільки вносити реалізм і усвідомлення однозначності та повного кольорової визначеності подій довкола. І ці вузенькі клавіші неоднозначного походження існують саме для того, аби відчувати різницю і слухати джаз?)))) Він вже звучить, чуєте?! Загадково так, таємниче, неоднозначно. Наче невпевнений крок з чорної сходинки вниз, на широку білу. Але ж таки на білу))) То може варто ступати сміливіше!
З Міжнародним днем ДЖАЗУ, друзі))
Олена Лайко,
“Тернопільська Липа”
