Колектив грузин був запрошений юридичним факультетом Тернопільського національного економічного університету для святкового та своєрідного, пам’ятного на все життя вручення дипломів випускникам 21 квітня 2018 року. Національний хор Грузії «Тбілісі», створений ще 1980 року – це 12 вокалістів: шість тенорів, три баритони і три баси. У його репертуарі грузинські народні пісні, пісні грузинських композиторів, а також знані мелодії з кінострічок (зокрема таких як «Міміно», «Скрипаль на даху»), і бродвейських мюзиклів, навіть є пісня на вірш Тараса Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий». Керівником колективу є заслужений діяч мистецтв Грузії, лауреат державної премії Роберт Гоголашвілі. Директор хору – кавалер Ордену Честі Заза Мамаладзе.
Що можна сказати про даний хор? Ці вправні грузини відомі старшим людям ще з часів радянщини та й тепер їх деколи показують по ТБ й висвітлюють в ЗМІ.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Коли грузини прибули до Збаразького замку, то побажали перед своїм виступом для випускників оглянути експонати та взнати трішки історію бувшої грізної для ворогів України твердині. І їх бажання задовольнили в повній мірі, екскурс провів науковий співробітник науково-дослідницького відділу НЗ «Замки Тернопілля» Володимир Данилейко.
Ось, що він розповів про те: «Я мав задоволення знатним співакам проводити екскурсію та довго з ними спілкуватися. Хоча вони в нас вперше, усіх знаю в лице, адже неодноразово бачив їх по телевізору ще в часи союзу й тепер. Дуже приємні люди, вони у повному складі, в своїх національних вбраннях, цікавилися експонатами музею, ставили запитання та порівнювали, оцінювали. Екскурсію проводив на російській мові, але її досконало знали лише невелика частка гостей, інші здогадувалися, а дехто й зовсім нічого не розумів. Тому таким їх же колеги перекладали на грузинську мову. Гості дуже зацікавилися дерев’яними скульптурами Лупійчука на козацьку тематику.
Також побажали подивитися зал зброї, бо казали, чули, що у нашому музеї виставлений аланський меч VI – VIII ст. н. е. (алани походять із Кавказу, приблизно з сучасної території Осетії). Дещо про цей меч: експозиція «Зброя» Збаразького замку минулого року поповнилася аланським одностороннім мечем. Цей меч виготовлений аланськими майстрами-зброярами в техніці ковальського кування з наступним інструментальним обробленням та загартуванням. Меч складається з клинка, гарди (хрестовини) і руків’я. Загальна довжина—83,5 см, довжина клинка — 71 см, товщина клинка (біля гарди) — 0,5 см. Меч належить до рідкісних та оригінальних матеріальних пам’яток історії та культури.
Під час дискусії про черкеські кинджали, вони сказали, що на грузинській кинджал – ханджал, а черкеський кинджал вигнутої форми, який використовувала кавказька кавалерія і який посеред істориків прийнято називати бебут, по їхньому назва звучала як бабут. До речі, цей бебут використовували з 1905 року, козаки пізніше, під час І світової війни.
По закінченню екскурсії залишили свої автографи та відгуки визначні грузини у нашій книзі для почесних гостей, а потім гурт заспівав однієї із свої пісень просто посеред замкового подвір’я, де в той час було багато інших туристів та відвідувачів музею. Ну, а потім вже грузини співали для майбутніх юристів».
Ще тут можна додати, що керівництво ТНЕУ дійсно подарувало своїм випускникам незабутні враження, які кожен з майбутніх юристів закарбував в пам’яті на все життя. Та й всі, хто бачив грузин(можливо більшість з людей вперше) в національному чорному, строгому та вишуканому, загадковому вбранні майже реально відчув подих Кавказьких гір, їхні суворі гірські закони та звичаї. А старші грузини із сивиною чомусь приваблювали найбільше, від них йшла особлива енергетика, тому мимоволі виникали захоплення й велика повага.
Віктор Аверкієв
