11 квітня 2018-го о 5 годині ранку закінчився земний шлях Михайла Левицького. На 71-му році життя спочив у Бозі один з найславетніших тернополян, чи не найкращий поет краю за всю його історію, самобутній перекладач, обдарований художник, засновник і голова першої в Україні крайової організації Народного Руху.
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
В останнє десятиліття Михайло наголошував, що не хотів би бути похованим у Тернополі: «Хочу спочивати вічним сном біля Мами, у рідних Пукеничах…» Видно, що так і не став тернополянином, а залишився назавжди яскравим представником львівської діаспори (народився у с. Пукеничі Стрийського району). Видно, що не заслужило провінційне місто мати такого славного поета і громадського діяча, адже не берегли і не вберегли його.
Гріховна та бузувірська радянська влада вважала його — свідомого українця-патріота — своїм ворогом, а як пробачити новітній, своїй…
Світла пам’ять світлому і талановитому синові України…
