Чотири місяці поспіль Максим Черніков не підводиться з ліжка. Семикласнику зламали хребет його ж однолітки. Боліло всюди: в серці, у грудях, практично не відчував ніг.
Він змушений був терпіти роки цькувань, а тепер дитину очікує тривала реабілітація, успішний результат якої не може гарантувати ніхто.
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
“За шість хвилин скалічили життя моїй дитині”, – бідкається мати школяра Ганна Чернікова.
Сталося це на початку грудня, перед уроком англійської. Максиму всього 12 років. До цього він вів активний спосіб життя: займався плаванням і спортивно-бальними танцями. Хотів працювати у сфері реклами і аби бути ближчим до мрії, перейшов зі звичайної школи до спеціалізованого ліцею у Києві. Не минуло й три місяці, як учні заради розваги мало не вбили хлопця:
“Відбирали сумку, били, штовхалися, брали рюкзаки і перекладали речі. Після цього я побіг на другий поверх. Але вони там мене знайшли і побігли. Некришевич мене ударив по плечу, я захищався, щоб вони мені в голову не попали. Некришевич сказав дітям, які там стояли: “Відійдіть!”, і зі всієї сили ударив мене, я відлетів і упав”, – згадує Максим.
Через якийсь час до школи примчала бабуся, але коли зайшла до кабінету, остовпіла.
Ніхто не цікавився, як почуває себе постраждалий, всі намагалися влаштувати допит літній жінці – хто вдарив і за що. Хоча вона і гадки не мала, що насправді сталося. Вже у лікарні медики діагностували набряк спинного мозку і забій грудної клітки, а потім заговорили і про перелом хребта.
“Це не нещасний випадок! Нещасний випадок – це коли людина підслизнулася і впала. А тут напали, побили і кинули, і зламали хребет! Під час навчального процесу! В школі! Я віддала здорове дитя і забрала звідти скалічене!”, – бідкається мати Максима.
Добре знає про інцидент і керівництво ліцею, але кажуть, що ніяких проблем із проявами агресії нібито раніше не було. Винних, як запевняють, покарали. Але кого і як саме – мовчать. Все “каміння” полетіло у бік чергового вчителя, а от провести бесіду із батьками нападників та ними самими забули.
Останні стверджують: все було просто грою. Але від цього Максиму не легше. Тепер він не знає, чи зможе колись взагалі стати на ноги.
