Зізнаймось чесно, останнім часом у багатьох людей цікавість до традиційної ляльки-мотанки, як «твору» мистецтва дещо згасла. Чи не тому, що багато про неї відкрилось інформації і всі нарешті вгамували «голод» цікавості, заповнили прогалини сакральної таємничості стосовно цієї народної ляльки? Звісно, я не експерт з цього питання, але інтуїтивно відчуваю якесь «охолодження» збоку суспільства. Зрештою, така вже природа людини: вона постійно потребує новизни у всьому. А народні традиції – це своєрідний енергетичний імпульс, який має місію час від часу оживляти та активізовувати зв’язок поколінь через візуалізацію та непроминальну пам’ять. Це важлива сходинка у пізнанні витоків самого себе через енергію не лише родоводу, а й мистецько-пізнавальну інформацію, як от – пісенну та танцювальну народну творчість, художні творіння (скульптура, живопис, плетіння, гончарство тощо).
Унікальний проект (вперше в Україні) «Дивосвіт ляльки – мотанки» реалізували майстрині народної творчості в Тернопільській міській бібліотеці №4 для дорослих «Етно-центр». Це спільний проект «Лялька-мотанка з використанням особливостей регіональної вишивки та костюма», який об’єднав жінок різного віку, фаху, місця проживання. Двадцять три ляльки у найбарвистіших народних строях, обрамлених вишуканим пишним вишиттям. Кожна має ім’я, а відтак – оживає, адже кожне з них – це певна космічна програма: Оксана, Галина, Кася, Леся, Ярина, Дарина, Мотря, Орися тощо. Авторка «Касі» і «Лесі» – Світлана Галущак, «Мартусі» – Наталя Балабан, «Гуцулочки» – Тетяна Яциковська, «Гуцулки Ксені» і «Наталки» – Олександра Ситник, «Орисі» і «Оксани» – Галина Переймибіда, «Галини» та «Оксани» – Євгенія Войнарська, «Івана» та «Марії» – Валентина Сірук, «Остапа», «Ярини», «Даринки» й «Олеся» – Надія Луцишин, «Катерини» –Наталя Грицишин, «Агафії» – Галина Городиська, «Соломії» – Вікторія Кривоніс, «Орисі» і «Мотрі» – Марія Стухляк, «Ромасі» – Галина Дудар, «Михайлини» – Анна Луцька. Авторські ляльки-мотанки презентують різні куточки нашої країни, відтак оригінальні і неповторні – різні техніки вишиття.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Ідейний натхненник проекту – Світлана Галущак, – розповідає бібліотекар читальної зали Наталя Бартух, – решта консультацій – народний майстер, вчитель – методист ЗОШ №11, Алла Шушкевич (авторка кількох книг, серед них «Народна лялька. Технологія виготовлення»). До речі, її онука школярка Анна Луцька вміло перейняла естафету майстерності від бабусі і також бере участь у цьому чудовому проекті. Тетяна Охрицька давала поради щодо прикрас та зав’язування хусток. Справжньою родзинкою виставки стали роботи народної майстрині соломкарства Валентини Сірук із Нетішина Хмельницької області.
Відома майстриня нашого міста Вікторія Кривоніс продемонструвала «вищий пілотаж», поєднавши в одному образі ляльки «Соломії» різні техніки вишиття: це і виколювання, «зерновий вивід», підгин прутиком, шов «цирка», вишивка по брижах тощо. І все це за мотивами вишиванок «Покуття», з орнаменту снятинської сорочки (м.Снятин, Івано-Франківської області). Олександра Ситник застосувала мотиви Полтавщини, зокрема орнаменти «синіх» сорочок (м. Гадяч, Полтавської області): пряма і коса лиштви, вирізування, солов’їні вічка, ретязь, гачкування.
Побачити виставку і знову відкрити для себе неповторний і казковий «Дивосвіт ляльки-мотанки» можна впродовж цього передвеликоднього тижня, адже триватиме вона до 12 квітня.
Фото: Валентина Семеняк
