Зателефонував, мій приятель, відомий аграрник із Заліщанщини Валерій Гагалюк і повідомив приємну новину. Його однокурсник Петро Ілящук, заслужений працівник сільського господарства України, директор ПАП «Мшанецьке» Теребовлянського району випустив на загал читачів першу поетичну збірку «З поля вражень і думок». ЇЇ наклад невеликий — усього 500 примірників. Фактично автор роздарував свою першу віршовану ластівку родині, друзям, колегам — аграрникам, бібліотекам, передав на свою малу батьківщину — Буковину.
Петро Ілящук відомий господарник не лише на Тернопілля, а й за її межами. Він народився у жнивному серпні 1950 року в селі Киселиці Путилівського району Чернівецької області. Там закінчив місцеву десятирічку. З дитинства захоплювався спортом, особливо велоспортом, літературою, точними науками, а ще краєзнавством. На велосипеді «Україна» намотав сотні кілометрів пригірськими й прикордонними дорогами Буковини, змалку допомагав батькам у селянській роботі.
Перегляньте також:
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
Здібний юнак згодом успішно закінчив агрономічний факультет Кам’янець- Подільського державного сільгосподарського інституту. Трудову діяльність розпочав з посади головного агронома колективного господарства у с. Малятинці Кіцманського району Чернівецької області. Згодом його запросили разом із сім’єю на Тернопільщину на посаду директора Мшанецького насіннєвого бурякорадгоспу. Разом з науковцями Києва, Вінниці займався селекцією, дослідженням на демонстраційних полях нових та апробованих сортів цукрових буряків. Декілька років працював на посаді начальника районного управління сільського господарства Теребовлянського району. У середині 90-х років повернуву ся вкрай розбиту і знищену господарку в селі Мшанці того ж району.
— Пригадую прийшов у жовтні, зорано лише 100 гектарів, посіяно 200 гектарів озимої пшениці хто його знає, якої репродукції. Техніка розкрадена, розбиті дороги, борги, не проплачені кредити… — згадує пан Петро. — Найгірше — відчай в очах людей. Тоді розвалювалися колгоспи, тягнули і продавали горе- керівники все, що могли. Корівники пусті, обшарпані, без вікон і дверей… Давай раду… Хоч стій, хоч плач…
Підставив плечі разом з місцевою командою однодумців селянам. На сьогодні ПАП «Мшанецьке» обробляє понад 2 тис. га орендованих земель у Мшанці, Кобиловолоках.
Фото автора.
— Ми — класичне господарство. 50 відсотків у структурі — зернові,25-30 відсотків — технічні культури: ріпак, соя, цукрові буряки. Решта — кормові культури, багаторічні та однорічні трави, кормосуміші, — розповіжає Петро Ілящук. — До землі треба ставитися, як до людини, з повагою, виважено і мудро. Без інтенсивного рослинництва не може бути продуктивного тваринництва. Утримуємо 800 голів великої рогатої худоби, з них 250 корів червоно-рябої української породи. Торік на кожну з них надоїли 4500 кілограмів молока. У тваринницькій галузі працює 35 місцевих жителів, які мають гідну зарплату, соціальний і правовий статус, належні умови праці. Люди в нас совісні, працьовиті й сумлінні — механізатори Ігор Стецюра, Павло Довгань, Василь Бадецький, водії Микола Урбанський, Мирослав Татарин, оператори машинного доїння корів Оксана Рогова, Юрій Трач.
…Петро Ілящук — неодинарна особистість, досвідчений аграрник, заслужений працівник сільського господарства України, кавалер ордена «Знак пошани», майстер велоспорту України. Разом із дружиною Наталею виховали двоє синів — Віталія та Олексія. Молодший пішов у житті батьківською стежиною, працює заступником директора ПАП «Мшанецьке», тож є гідне продовження хліборобського роду, сімейних традицій.
Не останнє місце в серці Петра Васильовича займає поезія, симфонія скошених хлібів і трав, зоряних світанків, багряних вечорів і людських почуттів. Прийшов пан Петро до свого вимогливого читача і поціновувача з першою збіркою «З поля вражень і думок». Допоміг її впорядкувати і підготувати до друку товариш, односельчанин і однокласник, член Національної спілки письменників України, заслужений працівник культури України, директор Чернівецького літературно- меморіального музею Ольги Кобилянської Володимир Вознюк.
— Там — справжні враження і думки про землю, людські цінності, про те, що люблю в цьому незбагненому і прекрасному світі, про те, що зустрілося у житті, — ділиться Петро Ілящук. — Це, як переджнив’я долі, відліку часу. Серпень я дуже люблю не лише за день народження. Саме в цьому місяці 45 років як справили весілля з Наталею. З того часу спільно крокуємо по життю, маємо двох синів, двох онуків. Є радість, є для кого жити і працювати.
Ярослав БАЧИНСЬКИЙ
