Добігають останні дні холодного, як ніколи, березня. У нашій країні, незважаючи на всі негаразди і війну, цей місяць завжди «зігрівають» особливі дати: Дні народження – Тараса Шевченка і Ліни Костенко. Від одних тільки цих імен на душі стає лагідно і погідно. Тому й не доводиться дивуватися, що ще в далекому 1999 році ЮНЕСКО обрало не 21 серпня а чи 21 листопада, а саме 21 березня Міжнародним днем поезії. Перший весняний місяць видався європейцям найпоетичнішим неспроста, бо, мабуть, разом із пробудженням природи, о цій порі року пробуджуються людські серця…
Приємною звісткою для письменницької братії стало повідомлення про нагородження відомого поета нашого краю, члена НСПУ Володимира Кравчука високою нагородою від Українського фонду культури – Шевченківською медаллю. Відбулося це в День поезії, у сесійній залі Збаразької районної ради та районної держадміністрації під час проведення заходу «Літературне сузір’я Збаражчини». На поетичне свято завітали представники місцевої влади, поети, краєзнавці, літературознавці, учнівська молодь, громадськість міста. Грамотами районної державної адміністрації та районної ради за вагомий творчий внесок у популяризацію українського слова, активну культурно-освітню діяльність відзначили Володимира Вербовецького, Марію Назар, Юрія Заяця, Надію Тарасюк, Зіновія Казьо, Ореста Чоловічка, Зіновія Кіпибіду, Галину Сливку, Олену Рутецьку.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
А ось як тепло відгукнулись про свого талановитого краянина Володимира Кравчука на сайті прес – служби ТЦСО, цитую дослівно: «Збаражчина багата на таланти. Одним із геніїв слова є Володимир Ярославович Кравчук. Поезія і чарівність слова захопила його ще з дитячих років.
« Поезія мов кладка через повінь
зім’ятих мрій, прицвяшених бажань ».
У творчому доробку автора є вже багато книг. Поезія В.Кравчука мелодійна і лірично-просвітлена, тож не дивно, що чимало його віршів отримали своє друге життя у піснях. Серед них особливо актуальні «Шевченко на Майдані» та «Ветерани», яка, до слова, отримала першу премію у конкурсі патріотичної пісні.
Його славнозвісна поема в монологах «Зграя чорних лебедів» читається напрочуд легко і налаштовує внутрішній світ читача на хвилю українськості. Себто, пробуджує в кожному пам’ять про витоки родоводу, традиції. А монологи козацької чайки та дніпрового плеса підсилюють вищезгаданий текст і сприяють розвою Думки.
Незважаючи на скрутний сьогодні час (моральну деградацію людства), автор вголос висловлює свої внутрішні переживання, які насправді передають його чітку громадянську позицію:
«…Не спорохніти б
(а це так немало)
якою в тебе
доля б не була».
Або ось це:
«Лиш тільки б я
Душею
не змілів
і не змалів,
як птах у високості».
Хочеш чи не хочеш, але мимоволі ці рядки «приміряєш» до себе: а що думаю я про це? Яка моя позиція у цьому світі? У завтрашньому дні?
З невимовною шанобливістю і святістю автор ставиться ще до «незайманого» паперу. Все його єство переповнене жагою Слова, яке рветься у світ, але ж ні… Поет не хапається відразу за ручку. Він ділиться з нами про це в особливий спосіб: «Запитую тактовність серця, чи може стати до розмови?».
Що скаже серце? Як зреагує Душа на поклик серця? Чи готове воно бути провідником між поетом і Вищим Абсолютом? Так запитувати може тільки та людина, яка ніколи не йде на компроміс із своєю совістю, а живе за космічними законами. Що таке совість? Це звістка, яку надсилає голос інтуїції, або ж власний Янгол-охоронець. Дуже важливо вміти його почути.
А скільки сьогодні є поетів-графоманів, які «видобувають» із себе великими муками й потугами слова, які аж стогнуть від тих «поетичних пологів», бо не хочуть народжуватися.
Мені запали в душу слова поета: «Віршоплетиво може з’явитись на замовлення, а ПОЕЗІЯ – ні. Адже поезія – кладка через повінь.
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
