Заринутись у історію, на власні очі побачити великі творіння бароко та ренесансу. Тай просто відпочити від ритму великих міст, можна не виїжджаючи за межі області. Лише 4 маленькі міста, які не залишать вас байдужими. Просто приїжджайте, та насолоджуйтесь життям.
На 52-му кілометрі від Тернополя у долині річки Золота Липа розташований районний центр Бережани – місто з давніми традиціями, унікальними переплетеннями національних культур, величною архітектурою. Відоме з письмових джерел від 1375 року. Назву міста пов’язують із першими мешканцями, які поселилися на березі річки. Майже всі старовинні будівлі Бережан колись належали або були збудовані родом Сенявських, якому колись належало місто.
Перегляньте також:
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
У Бережанах можна відвідати:
– Ратуша (музей) 1803 року.
Спершу будівля була дерев’ною, її розмістили на центральній міській ринковій площі ще у XVII столітті. Кам’яне вбрання міський символ отримаа лише у 1803 році. Свій відлік хвилинам ділового центру Бережан в 1811 році почав баштовий годинник, поставлений на зведену раніше двоярусну вежу в центральній частині південного фасаду ратуші. В будівлізнаходилися і торговельні ряди, і місцева гімназія, в якій згодом навчався галицький просвітитель – Маркіян Шашкевич
Фото: Іра Сакало
– Замок Сенявськийх 1534 року.
1530 року польський король Сигізмунд І надає Бережанам Магдебурзьке право і передає місто роду магнатів Синявських, які володіють Бережанами упродовж майже двоста років. З метою оборони міста у 1534 році Синявський розпочинає будівництво одного з найпотужніших на східних теренах Галичини кам’яного замку. У 1554 році будівництво споруди було завершено, а надпис на замковій брамі з південного боку замку гласив, що «Вельможний пан Микола Синявський, воєвода Руський, гетьман війська, староста галицький та коломийський вибудував цей замок з тесаного каменю власним коштом на похвалу Всемогутньому Богові і на оборону вірних християн року 1554».
Фото: Іра Сакало
– Бернардинський монастир 1716 року.
Монастирський комплекс, який почав будуватися навколо костелу святого Миколая в 1716 році, став останнім даром магнатського роду Сенявських Бережанам. За роки існування в монастирі була і німецька школа, клуб, в ньому проводились спортивні змагання, сиротинець, спеціалізоване профтех училище для важких підлітків, виправно-трудова колонія, яка діяла до 2016 року, але вже без слова “трудова”. Зараз будівля пустує. Але її довга історія притягує до себе туристів.
Читайте також
– Урочище монастирок.
В урочищі був монастир, перша згадка про нього датується 1320 роком. Через три століття, в 1640 році, його спалили татари. Відбудований він був в XVII столітті. В 1980 році, місцева влада вирішила облаштувати тут зону відпочинку і дерев’яна церкву XVII cтоліття їй дуже заважала, тому її спалили. Тепер в урочищі на кошти місцевої громади облаштована “хрестна хода”. В урочищі також знаходиться здоровенна каменюка – Чортів камінь. На цьому камені, чи то в XIX ст. чи то десь в XVI ст., було вирізано розп’яття Хреста, але в тому ж 1980 було знищено. В 2004 році розп’яття відновили. За давніми переказами, камінь назвали чортовим через те, що колись чорт ніс його щоб кинути на церкву, але залишив там.
– Петропавлівський костел 1600 року.
1600-1620 роки – це період возведення будівлі за проектом архітектора П. Римлянина, яка першопочатково була фортифікаційним (оборонним) костелом Різва Богородиці. Поблизу, на місці, де колись була оборонна башта, 1741 року побудували дзвінницю. І костел, який тепер має назву Петропавлівського, і дзвінниця збереглися до наших днів не зважаючи на те, що робота храму була призупинена в період існування СРСР, а його приміщення використовували як котельну і спортзал. На сьогодні, після повторного освячення 1996 року, він належить католицькій спільноті міста. Туристів приваблює готико-ренесансний стиль храму.
Фото: Іра Сакало
– Вірменська церква 1750 року.
Привілеєм Адама Миколая Сенявського у 1710 році вірменам надано земельну ділянку під спорудження власного храму та створення окремої парафії. Цього ж року дерев’яний храм було збудовано.
Вже у 1750-х роках храм зазнав значних ушкоджень, переважно через вплив природних чинників (дощ, сніг, вітер) та поступово руйнувався. Тоді й вирішили на його місці збудувати новий кам’яний храм. За ініціативи та коштом місцевого пароха о. Деодата Горбача у 1746 році розпочалося будівництво нового Вірменського костелу, яке тривало 18 років. У 1791 році храм освятив львівський вірменський архиєпископ Яків Туманов.Церква була освячена на честь святого Григорія. В наші дні костел є пам’яткою сакральної архітектури барокового стилю 2-ї половини XVIІI століття.
Поради незнайомцю.
В Бережанах є 2 готелі де ви зможете переночувати. Місцеві жителі вам завжди підкажуть куди краще піти, де смачно поїсти, і завжди раді завести з вами дружбу. Тако ціни на проживання і харчування тут максимально приємні.
Таке спокійне і затишне місто як Бережати, ще треба пошукати.
Анастасія Гарасим’як
